Ранок приносить сюрпризи
історія двох
Вона.
Вона йшла ранковою вулицею, де на зупинках вже юрмилися люди, чекаючи заповнених маршруток. Ішла, підспівуючи голосу Вакарчука у навушниках. Чимало людей озиралося на появу милої молодої особи. Вона справляла враження успішної, щасливої леді. Ще б пак: шоколадно-молочні кольори одягу, сумочка від Вітона, підбори, окуляри, посмішка, зачіска, дорогий манікюр, приємний запах. Це все так гарно виглядало, що ніхто і подумати не міг, що сумка, не оригінальна, зачіска укладалась три рази, помішка намальована. Але все що залишалось у людей після зустрічей із нею це заздрість і милування.
Він.
Свій ранок він починав близько 7 чухаючи небриту семиденну щетину і випиваючи літру молока. Спостерігав за божевільною у будинку навпроти яка бігала по квартирі із відчаєм шукаючи цілі колготки а другою рукою тримаючи мокрий рушник над головою. Він зовсім не хвилювався як буде сприйнята його колегами пом”ята футболка і брудні кросівки. Він ішов вулицею, страшенно човгаючи і ритмі Метал.
Вони.
Вони могли ніколи не зустрітися якби не фарт, доля. Вже на перше побачення він приніс їй троянду. Очам своїм не повірив, коли на ранок побачив у вікні “божевільної” точнісінько таку ж троянду.
Мораль.
Так, ми “двуликі”. Ми вміємо вправно пудрити мізки голівудською посмішкою і вдалим макіяжем. Та як ви радієте, коли розумієте, що ми одинокі, нещасливі, нездатні поміняти кран у квартирі, завбачливо купити ще пару панчіх, вставши з самого ранку не мати часу поснідати, але встигнути вимити голову двічі. Вам приємно думати що з вашим приходом міняється наш уклад життя. Що з часом крім вас ніхто не в праві оцінити красу щоденного образу. Та ви не помічаєте. Ні новинок у гардеробі, ні делікатесів на кухні, ні експериментів з відпочинком, ні зміни музики у плеєрі, ні економії грошей для подарунків вам. А це теж те що приходить із вами.
Післямова.
Так, вона вже не так суєтиться зранку, збираючись на роботу, але вже і не посміхається ні наклеєною посмішкою ні справжньою.
Луцьк, 21.03.2011