12.01.2017 15:01

лише 18+

280

7 | 8

 © Оксамит

Таке собі-ніяке

з рубрики / циклу «Легкий трем надвечір`я»

Я не хочу ні з ким надто зближуватися. Не хочу, щоб хтось знав, що я відчуваю і думаю. І якщо ви не в змозі зрозуміти, що я з себе уявляю, слухаючи мою музику, що ж, на жаль... Курт Кобейн

... головне не дивитись на дорогу, і не бачити отой з"їзджений автівками брудний сніг... Схоже на перепалений цукор-пересмажену карамель-присмак гіркоти... Скоріше за місто.., у незайману цнотливу красу, де зима-великий білий калач щедро посипаний цукровою пудрою, де дорога-біле полотно щойно випране в льодяній воді...

Він посміхався слухаючи Її теревені.., час від часу брав Її за руку...

- Яка ж ти ще дитина... То може рвонемо на недільку туди, де вічне літо? Я хотів би...

- А я б хотіла, щоб ти почав влаштовувати своє життя, бо я в своєму змінювати нічого не збираюсь...

Ось і поворот, за яким постане зимова казка.., немов затишна кондитерська, де місце є тільки одному відвідувачу, де насолоджуєшся самотою і смакуєш шматочок здобного калача і вуста злипаються від цукрової пудри...

Він відчував смак пересмаженої карамелі... А Вона?... Головне не дивитись на дорогу і не бачити брудний сніг, схожий на перепалений цукор...

вчора по дорозі додому, січень