Куца Ворона

Казочка

Ворона – розумна, хитра,
кмітлива
І, Дуже, нахабна!

Видрали якось одній Вороні хвоста. Чи то Тигр, чи з іншими воронами побилась.

Який там Тигр у місті! Все ж побилась, мабуть.

Пожаліли Ворону добрі люди.

У парадному на чистій ганчірці оселили, воду, їсти носять.

Знахабніла пташка: смітить, до людей чіпляється -

«Пригощайте!».

Вимели Ворону з іншим сміттям на рідну природу. Бігає вона, скаче на ніжках, їжу не шукає, за перехожими ганяється, не просить – вимагає.

Рекетир пернатий.

Настала зима.

Іде перехожий, а зверху кидається на нього якась Ворона. Підлетіла майже впритул, заклала віраж, розгорнулась і – знов у піке.

Гей, це ж та сама безхвоста Ворона! Відростила собі якусь частину хвоста, вже не бігає пішки, перепурхує.

Вдача та сама – піратська: «Їжа, або – Атака!»

Що ж воно буде, якщо хвіст цілком відновиться?

Заклює, мабуть!

Все ж хвоста їй інші ворони вискубли.

Який там Тигр!

Від такої Ворони будь-якому Тигру –

Кердик!