Куца Ворона
Казочка
кмітлива
І, Дуже, нахабна!
Видрали якось одній Вороні хвоста. Чи то Тигр, чи з іншими воронами побилась.
Який там Тигр у місті! Все ж побилась, мабуть.
Пожаліли Ворону добрі люди.
У парадному на чистій ганчірці оселили, воду, їсти носять.
Знахабніла пташка: смітить, до людей чіпляється -
«Пригощайте!».
Вимели Ворону з іншим сміттям на рідну природу. Бігає вона, скаче на ніжках, їжу не шукає, за перехожими ганяється, не просить – вимагає.
Рекетир пернатий.
Настала зима.
Іде перехожий, а зверху кидається на нього якась Ворона. Підлетіла майже впритул, заклала віраж, розгорнулась і – знов у піке.
Гей, це ж та сама безхвоста Ворона! Відростила собі якусь частину хвоста, вже не бігає пішки, перепурхує.
Вдача та сама – піратська: «Їжа, або – Атака!»
Що ж воно буде, якщо хвіст цілком відновиться?
Заклює, мабуть!
Все ж хвоста їй інші ворони вискубли.
Який там Тигр!
Від такої Ворони будь-якому Тигру –
Кердик!