Не бажають розвиватися!
фантастично з рубрики / циклу «фантастичне»
– Ми уважно слухаємо, пане Спостерігач. Яка нині в них ситуація?
– Ви знаєте, як на мене – все дуже добре. З огляду на нікчемність часу їх існування в масштабах Всесвіту, ці істоти багато чого досягли, хоча геть не хочуть розвиватися, принаймні більшість із них.
– Можна докладно?
– Так, звичайно. По-перше, вони усвідомили швидкоплинність свого життя. На тлі цього постійно розвивається їх мислення, але екстенсивним шляхом. Звичайно, це не досягнення, але при їх швидкості осягнення сутності існування, цей недолік можна віднести до ряду побічних явищ розвитку. Думаю вони вже усвідомили, що можуть мало встигнути при такому невеликому відведеному їм терміну життя. І це їх відверто гнітить. У зв`язку з цим прошу дозволити збільшити їм час перебування на планеті в фізичній подобі.
– Ми розглянемо це питання за 2-3 цикли їх подальшого розвитку і не раніше – такий регламент. А поки що – ні, це не можливо.
– Я поважаю регламент і знаю його не гірше вас, але дозволю собі, шановна колегія, ще одне заперечення проти вашого рішення. Справа в тім, що замість розвитку вони тоді вважатимуть за краще шукати способи продовження свого існування – так складається їх історія. І зараз вони дуже активно працюють в даному напрямку.
– Ні, пане Спостерігачу. Ми розуміємо ваші аргументи, знаємо ваш досвід. Але якщо вони не здатні зрозуміти, що їхні спроби марні, то і продовжувати їм життя немає сенсу. Навіть у вигляді виключення при особливих обставинах, які регламент дозволяє. Але тут справа проста: час розвитку і ступінь розвитку – згідно графіку, а ризику загибелі планети не має. У вас є ще суттєва інформація про них?
– Так, серед них спостерігається дивна тенденція. Випадки поодинокі, але виникають з достатньою частотою. Деяких особин ми не в змозі зрозуміти.
– Тобто як це не в змозі?! – залою колегії пронісся обурено-здивований гомін.
– Вони вже достатньо обізнані про будову свого світу. І думки деяких з них течуть настільки швидко, що ми просто не встигаємо їх вловлювати – вони так поспішають все більше дізнатися і зрозуміти, що випереджають свій час. І знання поширюються там хоч і повільно, але найактивніші екземпляри їх дуже швидко генерують. Вважаю, незабаром, виникне інформаційний колапс: знань буде більше, ніж зможе вмістити місцеве загальне сприйняття. А це – війна, як мінімум… Ми вже це проходили, але в менших масштабах в інших світах. Тому я і прошу про подовження терміну їх життя – це їх трохи відволіче і вони заспокояться.
– Що конкретно їм відомо, пане Спостерігач?
– У тому й проблема, що ми не встигаємо вловити весь потік інформації крізь їхні мізки: ми не стали повільніше працювати – вони стали швидше думати. Повноцінну картину їх Знання я дати не можу, тільки фрагментарну. Це влаштує Велику Колегію?
– Так, кажіть.
– Вони, усвідомивши швидкоплинність життя, виробили механізми передачі знання від покоління до покоління шляхом запису інформації на носії. Про існування ментального рівня зв`язків вони поки диспутують і використовувати даний механізм не можуть.
У вивченні світу вони більшою мірою орієнтуються на мікросвіт, відкрили кілька його рівнів з поглибленням до їх розуміння молекул, атомів, атомних частинок і ще кількох субрівней енергетичного плану, що наближає їх до переходу на новий рівень прогресу. Окремі особистості активно розмірковують про способи переходу маси в енергію і навпаки. На базі цих знань вони сьогодні будують вельми цікаві теорії про походження як свого світу, так і Всесвіту.
Те, що вони почали швидко мислити, ускладнює аналіз масиву даних їх інформаційного поля і затримує роботу з прогнозування розвитку подій на від 4 до цілих 12 секунд. Що спричиняє великий ризик запізнього втручання при виникненні проблем. При цьому я ще раз зазначу, що коротка тривалість їх життя також заважає нашій роботі: вони часто вмирають, не встигнувши передати всю повноту думки наступному поколінню. Через це виникають збої в розвитку різних ідей. У мене все, пане Головуючий.
– Колеги, я вважаю, що пан Спостерігач нам розповів досить для прийняття позитивного рішення щодо продовження існування цієї цивілізації взагалі. Пропоную наступне: якщо їм вдасться уникнути війни через перенасичення знаннями, то тоді розглянемо питання продовження тривалості їх життя. Наступну доповідь про цю цивілізацію призначаю за два мільйони миттєвостей. Всі згодні? Добре, прийнято.
А тепер переходимо до питання про Землю, доповідь про яку відкладалася вже двічі. Головний Секретар, скажіть нам: доповідач вже видужав?
– Ні, шановна Колегія. Я тримаю з ним ментальний зв`язок, можу вас підключити до його потоку думок.
– Дякую не потрібно. Це не гігієнічно, ще нас заразить своєю ментально-крайовою деструктивною лихоманкою. Побажайте йому якнайшвидшого одужання і передайте, що ми вже запізнюємося з рішенням по цій дивній Землі... Наступний спостерігач, будь ласка, Світ 1233, прошу вас, починайте.
* * *
Два мільйони миттєвостей по тому.
– У чистому вигляді вони нагадують мені якихось дикунів, пане Головуючий! Вони святкують день повного оберту своєї планети навколо зірки, вони вірять в те, що в речей існує душа і сумніваються в нашому існуванні!
– Може провчити їх, пане Спострігач?
– Не знаю навіть... Але мені цікаво спостерігати за ними – такі смішні. Останній раз я там був дуже давно. На честь мого прильоту вони навіть побудували кілька величезних для їх сприйняття пам`яток! Не знаю і не розумію: який в цьому сенс? І треба ж їм було перетягувати стільки каменів та інших матеріалів з місця на місце?
– То що з ними робити? Розвиватися не хочуть, розумнішати – не бажають, з вогнем – бавляться... Може давайте інспекцію туди направимо, чи задіємо програму перевиховання і духовного піднесення? Інакше вони, якщо не один одного повбивають, то почнуть самі собі віку вкорочувати, так мені здається. Пам`ятаєте, як ми не догледіли перших поселенців і що з цього вийшло?
– Пам’ятаю. Але вони міняються поступово. Я не вважаю, що нам потрібно вдаватися до таких кардинальних дій. Окремі особистості серед них таки є, і вони самостійно намагаються змінити ситуацію. Але масових ознак процесу поки не має. До речі, вони про перші наші спроби вже багато чого знають: відкопали багато рештків, такі казки розповідають про ці кістки – заслухатись можна! Я прошу вас, пане Головуючий, давайте ще трохи поспостерігаємо за ними, а потім приймемо рішення – там не так вже й безнадійно все. Покладіться на мій досвід.
– Вирішено. Пане Секретар, занотуйте: по-перше, за три мільйони миттєвостей – глобальна інспекція. По-друге: якщо нічого не зміниться до того часу кардинально – почнемо перевиховувати. На цьому все.
Тепер переходимо до питання про Землю. Хто доповідач? Нового спостерігача їй призначили замість колишнього Увічненого? Прошу, доповідайте!
