Фантастика

Знову запрацював телефон, вібрував у кишені. Я дістав його. На екрані внизу світилося сповіщення від додатка-крокоміра: "Вам залишилося повернутися 24800 кроків".

5 | 4

«Підробіток» — Оповідання

17.05.2020  © Арсеній Троян

Недалеке майбутнє. Час ще не втратив звичайні обриси: по дорогах бігають старі-добрі радянські відра з гайками, люди харчуються в затишних льокальних фастфудах, у тісних міських коробках східного містечка Лопанська живуть типові представники районної "інтелігенції" - Адам і Єва. Закохана парочка, яка ось-ось зів`є сімейне кубельце. Держава їм у цьому не допоможе - Україна (хоча і майбутнього) кинула їх у пучину життя, і тому їм доводиться виживати, зводити кінці з кінцями, хоча не факт, що перші заробл....

Ті сни переслідували автора зі сталою періодичністтю. Аж поки на очі не трапилася мапа...
І дещо прояснилося, але з`явилося нове питання - як це все пояснити?..
Отак народилося оповідання...

Бактеріолог замислено тримав у руці невеличку пробірку.
— Так, тут замкнена ціла епідемія...........випустіть її у водогін — і не встигнемо поставити їй на шляху перешкоду й знов її виловити, як вона вигубить цілу столицю.

5 | 3

«Залишаючи Місто» — Нарис

21.03.2020  © Арсеній Троян

Дивний новий світ, де немає кордонів, меж і відстаней, змінився реінкарнацією палеоліту. Велике місто на Сході доживає свої останні дні, і, можливо, двоє подорожніх - єдині живі люди в ньому. Вони йдуть. Йдуть дивитись на мрію людства, яка тепер існує лише в камені і металі...

Будні котилися повз шматками прісної докторської ковбаси нарізані неквапливою метушнею годинникової стрілки. За сірими ранками приходили непристойно довгі дні, заповнені оглушливо монотонною роботою, а за ними, як спідниця першокурсниці, непристойно короткі ночі – терпкі від німоти і глухоти навколо.

5 | 1

«Роздвоєння» — Оповідання

19.03.2020  © Влад Дяден

У кожної людини є свій ангел і демон, проте вони гармонійно поєднані, і тому вона сприймає їх одним цілим. Проте в моїй голові вони безперестанку гризуться, і на тих потаємних полях ведуться цілі баталії. А мир і гармонія?.. Там існує лише перемир’я, а про ті поняття вже давно забуто. Але моя проблема полягає в тому, що я не можу зрозуміти, хто з них є ангелом, а хто – демоном.

Ніколи не вмів обійматися. Не те, щоби я ніколи не обіймався, просто ніколи не вмів. Є люди яким це дається легше – в них виходять гарні обійми.

А то що за папірець? Записка. Кривуватими літерами написано: «Ти абсолютно правий! Краще сміятися, ніж плакати! Краще смішити, ніж лякати! З іменинами!»

Дуже і дуже (>55 слів) коротке оповідання.
"– То де тут у вас аерокари, бластери, космічні кораблі і веселі мандрівки в чудовій компанія?..."

Стежка петляла через садки, поглинуті чагарями, повз розтрощені і згорілі будинки, що чорними скелетами розпласталися серед зелені і очікували, коли і їх поглине всюдисуща машкара життя, крізь дірки в парканах, крізь тишу і сон, які охопили ці місця. Здавалося шлях зумисне крутить, щоб приспати пильність і подорожній не встиг зрозуміти, що він от-от потрапить у край, що лежить по той бік буденного життя

5 | 1

«Я утолю твои печали» — Рассказ 18+

29.04.2019  © Лора Вчерашнюк

Легкая фантастическая история о невозможно сегодня, но завтра....

5 | 1

«Щастя замовляли?» — Оповідання 18+

26.03.2019  © Арсеній Троян

Історія про двох вітчизняних школярок, які відчували себе нещасливими. Чи знайшли вони щастя? Чи буде це щастя довговічним? Читайте у творі.

Сумрак совсем не такой спокойный и уютный, как может показаться сначала. Вековая война оставляет свой след. Оборотни, призраки, вампиры и маги. С этим всем придется мириться и сражаться Катрине. Девушка попала в чужой мир совершенно случайно, но обрела в нем все, чего так давно желала.

Довга трубчата лампа перелякано моргала і схлипувала під самою стелею, не в змозі наповнити довгий вузький коридор ні світлом, ні звуком. Якби не її напарниця, що натужно гула поруч, годі було й роздивитися обличчя людей, які підпирали стіни.

5 | 2

«Зомбі на Місяці» — Оповідання

10.12.2018  © Лора Вчерашнюк

Легка, іронічна, містична історія про зомбі, що раптом опинився у точці вибору....

5 | 2

«Мачо» — Нарис

21.08.2018  © Ольга Білицька

А щоб сказали про нас наші домашні улюбленці?

Чи є ще хтось, хто боїться своїх побажань, хто боїться висловлювати власні думки вголос і на будь-який подразник у вигляді дзвінка телефону, чи розмови з знайомим реагує, лишаючи маленькі нотатки на папері?

5 | 4

«Гнів дракона» — Оповідання

19.07.2018  © Михайло

Після кошмарів Багрової війни, людство розділилось, не зійшовшись у ключових мотивах, та сенсі. Сотні років уламки людства лише розпалюють вогонь ненависті, проливаючи все більше крові, а тим часом, у Імперії Абсалон на престол виходить нова Імператриця, і лиш богині відомо, до чого призведе її правління.

Життя народжується зі смерті. І смерть живить життя.
Вистачало двох понять, щоб в зародку придушувати заколоти і загнуздати людські інстинкти. Контроль життя. Контроль смерті. Контроль народжуваності. Контроль ресурсів. Люди самі себе перетворили на ресурс і це стало їх ідеологію і релігією.

Ну який дурень придумав ЗНО з «Вибору життя» поставити на п’ятницю, 13!?

Перевірте підвали ваших будинків, зробіть аудит ваших душ. Як вижити в окупованій злом атмосфері? Звідки черпати віру у дружбу і вірність? Переломити себе і переламати хід подій. Так просто і так ризиковано складно.

Перевірте підвали ваших будинків, зробіть аудит ваших душ. Як вижити в окупованій злом атмосфері? Звідки черпати віру у дружбу і вірність? Переломити себе і переламати хід подій. Так просто і так ризиковано складно

У Львів я приїхав пізно … в тридцять вісім років, щоб подивитися на місто та придивитися другу половинку. Та, як показує практика, сутулі блондини у окулярах із товстими лінзами не користуються особливою популярністю серед панянок.

«Незнакомка» — Рассказ

10.05.2018  © Лора Вчерашнюк

Мистическая история о встрече, которая неожиданно всё меняет в жизни, раскрыв дверь в прошлое.

У вільний час Маринка малювала. Ніщо так не захоплювало її як робота з пензлем по чорному полотні. Білий фон майже не використовувала – її лякала його пустота. Дівчина вважалася спеціалістом по зображенню груш різних форм та кольорів. Всього створила близько трьохсот картин із цими фруктами. Частина із них висіли у мережі ресторанів «Крокодил», інші у друзів, а три найкращі картини зберігалися у місцевій галереї.

Молодий юнак у престижному коричневому костюмі мчав через парк. Позаду бігла рудоволоса дівчина. Вона все більше відставала, однак хлопець на це не зважав. Можливо, за інших обставин він і почекав, проте сьогодні все було інакше.

Молодий юнак у престижному коричневому костюмі мчав через парк. Позаду бігла рудоволоса дівчина. Вона все більше відставала, однак хлопець на це не зважав. Можливо, за інших обставин він і почекав, проте сьогодні все було інакше.

В пацючий день, в пацючий час
Пацючі душі йдуть по нас.

5 | 4

«Останній поверх» — Мініатюра 18+

05.11.2017  © Зоряний Пил

Тиша і холод на тому поверсі. І більше нікого немає там. Ну а хто на останній поверх їде, то благодійний внесок брати. І за благодійний щоб розписалися!..