Розбите серце

Вона розбила йому серце,

Вона насміхалась над кожним

Осколком, 

Розкидаючи гарячі гранатові зерна

по полях відчаю, 

по галявинам суму…

Розкидала, 

щоб він навіки позбувся серця, 

бодай розбитого.

Він не вмирав остаточно, 

здавався живим…

Шафранові

уламки

довго пульсували, 

зближались і, 

нарешті, 

злились разом…

Так трапилось тому, 

що він прагнув і надалі кохати її, 

хай з великої відстані, 

хай потаємно;

Кохати попри

невпинний

гострий біль

наскрізних шрамів.

Вона розбила

йому серце, 

бо

не мала власного, 

Зовсім.