08.02.2017 03:34
для всіх
214
    
  3 | 3  
 © Панін Олександр Миколайович

Розбите серце

Сум

І розбите серце
Кохати вміє

Вона розбила йому серце,

Вона насміхалась над кожним

Осколком, 

Розкидаючи гарячі гранатові зерна

по полях відчаю, 

по галявинам суму…


Розкидала, 

щоб він навіки позбувся серця, 

бодай розбитого.


Він не вмирав остаточно, 

здавався живим…


Шафранові

уламки

довго пульсували, 

зближались і, 

нарешті, 

злились разом…


Так трапилось тому, 

що він прагнув і надалі кохати її, 

хай з великої відстані, 

хай потаємно;


Кохати попри

невпинний

гострий біль

наскрізних шрамів.


Вона розбила

йому серце, 

бо

не мала власного, 

Зовсім.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.08.2017 17:52  Наталія Старченко => © 

Дуже гарний твір, аж проймає

 02.03.2017 00:31  Артюх Леся Вікторівна => © 

Вона не винна. Вона не має серця, бо хтось їй теж його розбив. Народилась же вона з серцем((((((((

 01.03.2017 21:18  Надія Крайнюк => © 

Що поробиш. Таким вже жорстоким і фатальним може бути кохання... Дякую!

 08.02.2017 09:35  Тетяна Белімова => © 

Якийсь і справді вселенський сум...