Дівчинка в Камуфляжі

Сон-фентезі

Жив собі Хлопчик. Мишко. Заснув якось і у сон дивний вскочив. Ліс густий, між деревами – житлові будинки…

У вікна пташки залітають, вилітають. З дерев мавпи у кватирки горіхи, банани та яблука завантажують…

Аж тут підходить Дівчинка у камуфляжі.

Кинджали, пістолети, автомат з підствольником та пара гранат на ній розміщуються. Якось.

«Добрий день, Мишко! - каже. – Ти від мене не відходь: бандитів у лісі достобіса».

Насувається з кущів «хвиля чорна» - пірати татуйовані. Зброєю увішані.

Дівчинка на них кулаком насварила. Зупинились. Бояться. Поважають.

Аж тут наповзають з кущів «танки, танки, танки!» Пірати зраділи. «Уря-я-а-а!» - репетують.

«Приймаємо бій, - каже Дівчинка, - Не впораємось – застрелюсь. Ти не лякайся - не кину. Патрон для тебе залишу. Обов’язково!

Оточили їх пірати на танках. Постріли - стріляють, черги – чергують (?), вибухи вибухають. Зовсім кепсько стало.

Дівчинка Мишка обійняла, у щічку «цьомнула.»

«До побачення, - каже. – Я тебе знайду!»

Прокинувся Мишко. Ранок. Сонечко світить. Поруч Кошеня сопе, носиком у щічку тицяє.

Побіг Мишко до школи.

«На кого це Дівчисько схоже? – міркує. – Га! На Катруську-атаманшу з паралельного класу!»

Аж перелякався Хлопчик від цієї здогадки. Зовсім трішечки. Вперше за всю ніч і ранок.