Любе Сонечко! Так так, Сонечко, адже твоя посмішка наче промінчик сонечка зігріває мене. Мені з кожним днем все важче і важче стримувати свої емоції і почуття до тебе. Та я намагаюся стримувати себе, тому шо моє зізнання відштовхне тебе. Зізнання про те, що діється у мене на душі, коли я думаю про тебе, коли ти говориш мені лагідні слова. Про те, що ти є кожної хвилини у моєму серці, у моєму житті і в моїх думках. Зізнання про те, що засинаю з тобою і прокидаюся з думкою про тебе. Про те, що ти завжди присутній у моїх снах. Боюся зізнатися про те, як хочу своїми губами торкнутися твоїх прекрасних очей, небритої щоки, твоїх солодких і п`янких губ. Та ще більше боюся зізнатися що досі тебе кохаю. Боюся що після того як ти це дізнаєшся я втрачу своє Сонечко, а отже і промінчики які мене зігрівають, і в моєму житті настане холод і темрява.
Та, все ж, Сонечко, я надіюся що колись теплота моїх почуттів розтопить лід у твоєму серці і ми будем разом.