Стародавні міста Сирії, і її околиці, вічнозелені і квітучі гори, пам`ятають багато часів, до яких, безумовно, можна доторкнутися, відчути запах віків, дзвін кінських копит древніх воїнів, незліченну кількість доль, любовних історій і пам`ять про древніх Святих, однаково шанованих Християнською та Мусульманською громадами. Під істину, тут все по особливому гармонійно взаємопов`язано, йдучи своїм корінням в старовину, що відчувається і в місцевих традиціях, і в релігійних віруваннях, породжуючи дивовижну взаємоповагу між Мусульманами і Християнами. Тут немає братів і сестер по вірі, але всі люди брати й сестри, що представляє цю Землю дивним оплотом віротерпимості. Згідно з нормами Конституції, в Сирії немає національної релігії, яка в свою чергу, зрівнює у правах представників усіх конфесій і віросповідань. Ця земля береже Святині, які мають неоціненне значення, як для Християн, так і для Мусульман, основну більшість якихявляють собою суніти і шиїти. Однак, релігійна громада алавітів, протягом багатьох років, правлячої еліти влади в цій державі, незважаючи на те, що відбувається від шиїзму, являє собою дивне поєднання Християнського і Мусульманського віровчення і традицій, вони святкують Великдень, Різдво, відповідно відвідують Християнські Богослужіння.
Є на Землі такі країни, об`єктивна наявність достатньої інформації про які просто не існує у вільному доступі, тому що це закриті країни Сходу, а тому вони оповиті міфами та легендами більше ніж інші куточки планети. І кожна з них унікальна, той хто жив у даної державі, можливо, не має жодного уявлення про традиції і життєвий укладі, наприклад, в Арабських Еміратах або Саудівської Аравії.
Сирія змогла об`єднати неможливе, не тільки з позиції національностей та релігії і дружби народів, щось подібне вона зробила в моєму житті... Це були бездуховні комуністичні часи для СРСР, але Благодать... вона поза світогляду, теплі, привітні та чуйні люди, які не ділилися на своїх і чужих, так само і якість життя населення, усе це і багато іншого, зробило Сирію такою країною, яку люди різної статі, віку, протилежних поглядів на життя, згадують, як краще, що було в їхньому житті. Ця загальна любов об`єднує дуже різні серця, у тому числі серця Християнського і Мусульманського світу...
(автор нарису колишній житель Сирії. Дамаск-Хомс-Масьяф (мухафаза Хами)
Народ, доля якого болем відзивається... Наші брати та сестри по нещастю... Як доречно згадувати про них тепер, пані Ольго! Дякую Вам за невеличку подорож до невідомої досі країни й цивілізації!
Ви гарно пишете про чужу країну і народ, пані Олечко. З теплом. Хоча зовсім недовго жили на цій гостинній землі. Мені Ваше таке бачення і така позиція імпонують. Ваша вдячність мені зрозуміла. Так і має бути)) Не лише з християнського погляду. За законами всесвіту також, який не дарує невдячності і зневаги до минулого.
