Гра у цифрові кості
з рубрики / циклу «реальне»
Оцифрування життя триває і набирає обертів з кожним новим підлюченням до інтернету. Зазвичай цей процес виглядає, як буріння пари-трійки невеликих отворів людиною в синьому комбінізоні з перфоратором у руках. Потім в ці отвори тонкою білою змією пірнає до квартири чотирижильний кабель типу "кручена пара", пластикову голову якій причепить в декілька рухів та сама людина в синій спецівці.
І потече в вашу хату потік нулів та одиниць, формуючусь в файли, картинки, музику чи кіно, а в зворотньому напрямку попрямують з хати гори "куків", даних геолокації, а можливо і ще щось з ваших особистих архівів.
Але кому цікава проста людина, спитаєте ви: черговому мережевому продавцю якихось витребеньок чи шукачам людського матеріалу, здатних за невеликі гроші навчити вас бути успішними, багатими, здоровими? Ні, звісно ні, бо це вже вчорашній день: час наївних першопроходців мережі минув - давно минув.
Мережа тепер керує життям - вона стала його регулювальником, планувальником, з кожною годиною, навіть хвилиною, ба більше - з кожною секундою захоплюючи все більше нашої уваги, митєй нашого життя, наших грошей і часу. Вона поступово стає богом. А де є бог - там є і сподівання на нього, а де є сподівання - там є і доля. Цифрова наша доля, що по суті являє собою вижимку з нулів і одиниць вхідного і вихідного потоків, які вивергає і поглинає нитка виокремеленої лінії під`єднання.
І ми не пручаємося - приймаємо нові правила гри: почнаємо гадати на тестах, вдумливо читати електронні, компільовані з сотні видань сонники, занурюємося розшифровувати знамення в нерозбірливо накиданих смайликах на форумах чи купах лайків в соцмережах, ми стали недумаючи закохуватись в аватарки чи лікуватися від грижі картинками з сайтів мережевих магів-практиків, що знаються на программуванні алгоритмів і машинного коду з першого опромінення УЗВ, яке вони отримали ще під час перебування в утробі матері. Так, це покоління вже виросло і лупцює клавіши (та які там клавіши - тачскріни, під одним їх проникним поглядом, самі пишуть програмний код, а потім відразу плавляться). І лупить те покоління програми з таким натхненям, наче вміли це робити більше тисячі, двох тисяч чи навіть п`яти тисяч останніх років.
І починають вірити люди в свою цифрову долю: "він мене із друзів видалив в фейсбуці", "вона мені прислала своє фото", "я розмістив шикарне резюме", "ти маєш це прочитати", "ми їх вичислимо по ай-пі", "щоб тобі інтернету не було в хаті три роки", "а бодай тобі свій блог на нокії-3310 все життя читати", "хай вам стане здоров`я свій безліміт за місяць викачати". Під тиском сотень непрочитаних повідомлень, під напором новин, під вантажем мільона непереглянутих фільмів і відео, не перестаємо шукати свою долю, кохання чи призначення.
І все це пропускають мільони процессорів з позолоченими контактами, які переробляють інформацію, сортують інформацію, висмоктують інформацію і складують її в мільони нулів і одиниці одиниць на нескінченних фермах вінчестерів чи серверних плантаціях аналітичних центрів пошукових монстрів.
Ці монстри тягнуть до себе: щоденно ми вимовляємо до них свої молитви в два-три слова, а вони пропонуть мільони варіантів рішення твоїх проблем, але дуже рідко дають вірний рецепт - для нього треба молитва як мінінмум в п`ять, а то і в сім слів, які ще треба десь відкопати в своєму зінтернечченному мозку, напівоцифрованій пам`яті, буквально виколупати з дна архіву, який пилиться в якійсь теці з назвою "нова папка", створеній ще десять років тому. Але нажаль пошуковик і мозок не коннектяться напряму - модемів ще вигадали для цього.
От тоді і починається гра у цифрові кості: не знаючи конкретно чого ми бажаємо, пошуковик і видає купу сайтів з рекламою пива, піни для гоління, мерехливими посиланнями з оголеними дівками, пропозиціями легкого заробітку чи азартних розваг, купу контекстної реклами і нший мотлох.
І все це добро випадає одночасно - на грані гральної цифрової кості, що зветься сайт. Одночасно змінюється на щось більш привабливе, коли ви не тицьнули на це стрілкою платстикової "миші", пропонує десь перейти, зареєструватися, стовідсотково виграти, купити, переглянути все своє життя чи відвідати подію, яка до того призведе. Розмаїття інформації нагадує мерехтливий стрімкий карнавал, який не припиняється, завжди був і завжди буде, поки "свята фаза" в розетці, "пречиста кручена пара" та "вай-фай всюдисущий" не покинуть оселю, колись запліднену інтерентом простою людиною в синій спецовці, та освячену провайдером за гроші.
Заходите в інтернет, кидаєте гральні цифрові кості, що весь час змініють свої грані, щось шукаєте. Від злісті за дарма витрачений час приймаєтеся дивитися кіно чи читати соцмережу, тим часом мимоволі свідомості продовжуючи шукати відповіді на свої питання, постійно перетрушуючи ті кубіки у віртуальній ступці інтернет-браузера та викидаючи їх на поле рядка пошукового запиту.
.gif "{#}")
