14.09.2013 19:49

для всіх

324

3 | 3

 © Віктор Насипаний

НЕМА ГОЛОВНОГО!

Підійшов вусань здоровий до студента Кості:

- Де, скажи, така адреса. Їду, хлопче, в гості.

Дядько ніби не старий ще, але вже з роками.

Сам червоний, круглий, моцний. Із двома сумками.

Кость на нього глянув знизу, ніби на примару.

Став, як стовп. Забув бідака, що спішить на пару.

- Бачу, ти не українець. – раптом каже дядько. –

Певно, мови не навчили рідні мати й батько?

- Як то я не українець? – той  очима кліпа –

Просто трохи довго думав, що сказати, тіпа.

- Ти таки не українець! – каже дядько строго –

Бо немає в тебе, бачу, хлопче, головного!

Що для брата-українця найріднішим стало?

- Ну, калина, борщ, напевне. Або, може, сало?

- От! А де ж у тебе сало? – той регоче з Кості. –

Ти на себе глянь-но збоку, -  тільки шкіра й кості!