Аеропорт
Вони зустрілися в салоні літака, хоча летіли з конференції, яку відвідували обоє, але розминулися тоді.
Тепер же розмовляли як друзі дитинства, хоч знайомі декілька годин. «Ефект пасажира»? Можливо, та швидше спільність поглядів – основа справді близьких стосунків. Розуміли одне - одного, могли сказати те, про що зазвичай змушені мовчати.
А може тому, що летіли в Париж, який був рідним їм домівкою? Та ні, Париж для них вже звичка. Просто випадок, що звів і розведе вже за якусь хвилю.
‑Бернаре, Ви особлива людина, шкода, що політ закінчується.
‑ Мені також, Марі.
Попрощалися ще в літаку і в аеропорт вийшли окремо, ніби незнайомці. Бернар ще встиг згадати, що не взяв контактів у випадкової супутниці, але побачив дружину, що наближалася його зустріти і вирішив, що так краще.
‑ Моя Софі!
Кинувся назустріч перебільшено радісно.
‑ Я скучила!
Софі обвила руками його шию.
Неподалік зустрічав Марі її чоловік Серж.
«Клерк» - подумав Бернар, коли випадково зачепився поглядом на за ту пару. Але то його вже не стосувалося.
Пари розходилися. Це був кінець.
Марі, Бернар, здавалося забули про все і не помітили, як за їх спинами зійшлися погляди Сержа і Софі.