11.12.2017 13:49
для всіх
108
    
  3 | 3  
 © Маріанна

Вовчику-братику

Вовчику-братику, де ті сліди між заметами?

Білого степу завія біжить навздогін.

Сірими спинами холодом разом приплетені, 

Місячне сяйво у мороці ночі хвилин.


Вовчику-братику, гірко то зимними повнями

Зграю загублену степ поховав на віки, 

Справді один затонув сніговими безоднями, 

Слід той малий десь глибоко накрили сніги.


Ти пригадай, тільки вчора світилося веснами

Небо високе у розсипі сяйва зірок.

Як же тепер із тривогами кригами скреслими

Бігти снігами аж доки сповільниться крок?


Братику - вовчику, ти ще зберешся із силами

Виведе доля і місяць покличе вперед, 

І не дістати гарячого серця вже стрілами, 

Хай колискову співає тобі очерет.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.12.2017 14:08  Тетяна Чорновіл => © 

Філософська поезія з казковим відтінком. Дуже сподобалось.

 13.12.2017 11:20  Ганна Коназюк => © 

Чудовий вірш!

 11.12.2017 14:18  Каранда Галина => © 

Чудово!
Дуже сподобалося!