Avemano
Зимовий непривітний день. Гуляв старим містом. Місто не нагадувало поважного старця величного та мудрого, а хворого нікчемного доходягу обдертого та брудного…
Його було і шкода, і в той же час - ні… Бо як виростеш та виховаєш своїх дітей, таку і старість матимеш… Це місто виростило нікчем, які хоч і пафосно називають його мамою, але поволі з якоюсь сатанинською насолодою його вбивають…
Вечоріло вже. Час їхати додому. Зайшов до маршрутки. На перегородці водія висів календар, репродукція ікони, на якій було зображено Христа на руках у його матері. Чи то через освітлення, чи календар висів не дуже рівно, та погляд Христа був моторошно хижий... Особливо це впадало в очі на фоні хтивої посмішки Марії… Хто зна… Хто зна… Може цей календар і є справжнє відображення того, в кого вірять мільйони… За кого було було вбито мільйони, і за кого ладні вбивати мільйони… Хоча мільйони його адептів стверджують, що він є любов…
А що таке ота любов? Ніхто насправді і не знає… Може то море позитиву, сміху до сліз від добродія, якому лишилося жити два місяці через рак легенів? Може й так… Чого гадати, адже все одно на це питання нема відповіді… Може і відповіді нема тому, що вона нікому не потрібна? Адже любов у кожного своя…
Місто кричало вогнями, віддавалось за дорого… Я дививсь на це крізь шибку маршрутки і посміхався. Справжнє зливалося з несправжнім, істина з правдою… Я бачив те, що бачив, чув те, що чув…
… Avemano
Iveno rore
Imeno carime Choir: Imeno malebo dio
Avemano
Iveno rore Choir: Omen dire
Diave nero Choir: Imeno malebo dio...
м. Одеса, 23.12.2017р.
23.12.2017 20:57 