Найвидатніший чеський письменник Ярослав Гашек
Уривок з книги «Політична і соціальна історія партії помірного прогресу в рамках закону»
присвячується усім:
і скромним, і геніальним
Оскільки під час опису історії партії помірного прогресу в рамках закону я вже неодноразово торкався своєї особи, відчуваю, що пора відкинути зайву скромність і перед усією громадськістю безсторонньо піддати себе серйозній критиці.
Як голова партії помірного прогресу в рамках закону і її кандидат, я повинен оцінювати свою поведінку і вчинки по можливості об`єктивно і разом з тим недвозначно, щоб ні від кого не вислизнула жодна видатна риса мого характеру. Що гріха таїти, бувають в моєму житті хвилини, коли, захоплений якимось власним вчинком, я шепочу про себе: «Господи, який же я молодець». Але який сенс, якщо світ про це не знає. Люди повинні переконатися в цьому, людство зобов`язане належним чином оцінити мене, і не тільки мої великі задатки і неабиякі здібності, але, головне, мій вражаючий талант і надзвичайно благородний характер. Можуть, зрозуміло, і заперечити - чому, мовляв, я не доручив написати цей панегірик іншій, більш авторитетній людині, чому насилую власну скромність, розхвалюючи сам себе?
Відповідаю: тому що сам я знаю себе найкраще і напевно не напишу нічого, що не відповідає істині - смішно адже, коли пишеш про себе, перебільшувати, тому я обходжуся найскромнішими виразами щоразу, коли потрібно себе похвалити, але рішуче стою на тій точці зору, що скромність прикрашає чоловіка, хоча справжньому чоловікові ні до чого себе прикрашати, так що нічого аж надто скромничати. Відкинемо ж всякі сантименти, через які нас прозвали «голубиних народом», і будемо чоловіками. Без всякого збентеження відкрито зізнаємося в своїх перевагах! Як прекрасно, що я сміливо можу сказати: «Милостиві панове, я геній» - там, де не в міру скромний чоловік сказав би: «Милостиві панове, я осел».
Розумна і кмітлива людина спритно протискується вперед і сама себе звеличує; в той час як сором`язлива людина відсиджується в клозеті, його більш щасливий друг, оцінивши себе гідно, може проявити себе і в суспільному житті. Сором`язливість - найгірша риса людського характеру. І прикриватися скромністю було б обманом з мого боку, з боку людини, що має такі заслуги в області чеської літератури, політики і суспільного життя; було б ганебно, було б просто грішно змушувати чеський народ сумніватися – геніальна я людина чи ні.
І тому, не мудруючи лукаво, заявляю: в історії людства існує лише один такий всебічно досконалий індивід, і це я. Взяти, наприклад, хоча б деякі з моїх дивно вдалих оповідань. І що ми бачимо, гортаючи сторінку за сторінкою? Що в кожній фразі укладений глибокий зміст, кожне слово стоїть на своєму місці, все взято з дійсності; коли я починаю описувати пейзаж, ви бачите його прямо як на фотографії, а люди, яких я зображую в захоплююче-заплутаному сюжеті, виступають перед вами як живі. Притому чеська мова в моїх літературних працях дивовижно чиста, своєю чистотою вона навіть перевершує чеську мову Кралицький біблії; справжня насолода прочитати хоч рядок із моїх творів, і, коли ви це зробите, ви будете зачаровані, відчуєте, як на вас сходить блаженство, і, посміхаючись, надалі ніколи не розлучитеся з цією книгою, завжди будете носити її при собі. Я неодноразово був свідком того, як люди з огидою відкидали журнал, не побачивши в ньому моїх творів. Я і сам вчиняв так само, оскільки я теж належу до числа своїх шанувальників і зовсім цього не приховую. Будь-яке своє надруковане творіння я прошу прочитати вголос свою дружину Ярмілу, найчарівнішу і найрозумнішу жінку в світі, і кожна фраза викликає у мене вигуки заслуженого захоплення: «Це дивовижно, це чудово! Ну що за розумник цей пан Ярослав Гашек!» Але, зрозуміло, це я так, між іншим, оскільки саме це - прекрасне свідчення того захвату, який викликає моя літературна діяльність в читацьких колах; і я впевнений, що тисячі і тисячі читачів настільки ж захоплено відгукуються про мої твори, і захват цей дорогий для мене саме тому, що вихлюпується з сердець вельми освіченої натовпу, для якого я назавжди залишуся найзнаменитішим письменником у світі. Я - живий доказ того, наскільки брехливі повідомлення і поширювані безчесними критиками твердження, ніби у нас немає жодного письменника зі світовим ім`ям.
А тепер підходжу до оцінки свого характеру. Людина, яка пише такі чудові твори, як я, повинна мати таку ж прекрасну душу. І на наступних виборах в імперську раду напевно випаде нагода - якщо мене одноголосно оберуть від якогось одного або декількох округів - покласти край цій волаючій ганьбі: в австрійському парламенті до цих пір не засідала найблагородніша людина Австро-Угорської монархії! Вважаю, нема чого пояснювати, що ця найблагородніша людина, про яку я говорю, - я. Нарешті, я з усією відвертістю визнаю, що і ці рядки, написані мною, є одним із найбільших, благородних діянь, бо що може бути прекрасніше, ніж підносити когось, причому абсолютно безкорисливо, на вершину слави? До того ж дана глава відкриє очі багатьом, хто, можливо, шукав в цій книзі - в цій великій історії, що складається з окремих фактів, - памфлети і зневажливу критику на адресу численних громадських діячів. Вже якщо ці рядки можна назвати памфлетом, тоді я, чесне слово, не знаю, що таке памфлет!
1911
