Човни
з рубрики / циклу «проза»
У кожної людини від народження є свій берег. І зовсім не важливо який він, - чи то вкритий галькою, чи білим-білим піском, або взагалі має вигляд високої скелі, бо він свій, рідний. І кожен з нас до певного часу живе на цьому березі. Досліджує його, бавиться на ньому, зустрічає лихо і веселощі, знайомиться з новим у світі, знаходить друзів і протистоїть недругам. Але то все до певного часу. А потім приходить той день, коли ти мусиш покидати той рідний, до болю знайомий берег. Доля підштовхує тебе у дорогу. Ти несміливо заходиш у невідому глиб життєвого океану і починаєш рухатись серед його хвиль. Перші метри даються досить не просто. Та ти молодий, завзятий, самовпевнений і в тебе досить багато ще сил, аби рухатись вперед. Але в тебе зовсім мало досвіду, ти ще не навчився розраховувати свої сили, не маєш достатньо навичок аби твій рух був ефективним і цілеспрямованим. Зустрічаючи на шляху різні перепони, ти витрачаєш надміру зусиль, аби їх подолати, хоча їх можна було з легкістю оминути і зберегти зайві сили. Ти берешся допомагати іншим людям, що мають досить розуму аби за рахунок інших пришвидшити свій власний рух, вона говорять багато улесливих слів на твою адресу і ти пишаєшся собою, і ти тягнеш на собі зовсім не потрібну для тебе ношу, чужу ношу, а коли приходить час людині звертати зі спільного з тобою шляху, вона йде від тебе, часто навіть не подарувавши звичайного «дякую»! Це ображає, це розчаровує і звісно ж відбирає крім сил, ще й твій час, - час який ти міг витратити на свій розвиток… Але в той же час, такі випадки дають тобі досвід, досвід дає тобі знання і вміння, які в майбутньому допоможуть тобі уникати подібних помилок. Тому не треба сердитись і проклинати тих людей, а просто треба бути вдячним за досвід.
А між тим твій рух продовжується. Врешті ти втомлюєшся від самотнього плиття по океану долі. Ти знаходиш, або випадково зустрічаєш( та певно треба зауважити, що в житті не буває випадковостей, то байки!) іншу людину, яка тобі припадає до серця у всьому, і рухи подібні до твоїх, і напрямок руху і думок також. І ти пропонуєш цій людині об’єднатися для спільного руху. І ось вже ви разом продовжуєте рухатися вперед, а щоб ваш рух був комфортнішим, ефективнішим ви спільними зусиллями будуєте човника і далі пливете вже на ньому. Від того наскільки міцний і надійний човен ти збудуєш, напряму залежить чи витримає він всі життєві шторми і катаклізми, чи не втратиш все спільне надбання, і не піде воно на дно. Повір мені, що човен не у всіх виходить білосніжним, три або чотирипалубним лайнером, але це зовсім не має значення, бо то все лише питання комфорту, а в житті часто буває, що маленьке, незграбне суденце витримує найжорстокіший шторм, а великий корабель натрапляє на підводний риф і тоне навіть при сприятливій погоді. Все залежить від капітана і команди. Може так скластися, що серед команди знайдеться такий собі «щур», який не тільки зрадить тебе при нагоді, але й пошкодить твоє суденце. Добре, якщо в тебе стане сил і нервів відновити і спасти свій човен, але дехто з нас опускає руки і повільно йде на самісіньке дно, навіть не прикладаючи зусиль для боротьби… Це погано! Так, бо людина не зможе досягти кінцевої мети. То ж перш за все треба тримати себе в тонусі, бути цілеспрямованим і послідовним. Це допоможе подолати всі негаразди. А ще пам’ятай, що для того аби ти прийшов у цей світ, ти вже переміг, тоді в найперший раз, коли випередив свої суперників ще в лоні мами. І коли в твоєму човні все добре, то і збільшується кількість команди. І вже рухатись стає цікавіше, хоч і важче, бо вага твого човна збільшується, а з вагою збільшується і відповідальність за всю команду. Ось так ти і пливеш за курсом, який креслить доля, зустрічаючи на шляху різне, - від гарного, до поганого і навпаки. Буде певно зайвим казати, що від твого відношення до власного човника, напряму залежить як довго ти будеш рухатись вперед. Бо час цікава річ, та разом з тим і жорстока. Він не жаліє ні кого. Згодом твій рух сповільнюється, стан човна погіршується до тих пір, поки він не стає непридатним до подальшого пересування… От тоді і настає час вирішувати як бути. Чи залишитись баластом у новому човні твоєї колишньої команди, чи повернутись на берег?!
Але повернення на берег означає припинення руху! Не всі готові до цього. Більшість вважає, що на цьому їх місія зупиняється, але це не так! Бо всім відомо, що будь-якому кораблю потрібен берег, де він може зупинитися і відновити свої запаси. Та врешті берег для кораблів може бути і ворогом! І щоб не сталося їх незапланованої зустрічі потрібен маяк. Так от від тебе залежить, наскільки довго і ефективно ти будеш виконувати цю функцію, - світити, попереджати і оберігати. Бо це теж важлива місія, - бути маяком для інших.
