Пустотні тіла виповзають на берег німий
І в пошуках їжі штурмують Парнас невідомий.
Безкрилі птахи пролітаючи дивляться вниз,
Як білі піски в серці літа стають невагомі.
Замріяний дощ повернувся, і знов – не туди,
Хотів подивитись на сонця човни орбітальні.
Зашурганий день посадив яблуневі сади –
Цвісти не схотіли – творили малюнки фіскальні.
Задимлений дим не ввімкнув світового реле,
І світло заснуло, мов кіт, у нічних будуарах…
Пустотні тіла поїдали Парнаське суфле,
Пір’їні сніги розчинялись у східних примарах.
Калуш, 18.04.2013р.
