"У день виборів я іду на берег Дніпра..."
У день виборів я іду на берег Дніпра. Тут - моє улюблене місце відпочинку. Іноді я спостерігаю картину з вікна прибережного ресторану, де зі склянкою соку або з чашкою кави ТВОРЮ. Це - найдешевше, що можна тут замовити. Й отримати можливість спостерігати величний захід сонця понад Дніпровими водами. Але сьогодні тепло, тож обираю столик на терасі просто неба. Нічого не замовляю, записую щось у блокнот. Раптом біля перил річкового причалу з`являється молоденька жіночка з дитям на руках. Вона співає: КРАСА... КРАСА... КРАСА... Велике мідне сонце повільно сідає за Дніпром. Велич цього дійства неймовірна: ПАНУЄ ЦІЛКОВИТА ТИША.
...ТРОХИ ЗГОДОМ на причал виходить МОЛОДЬ. Вони щойно обідали у ресторані. Усі - гарно вдягнені. Не бідні. Я прислухаюся до їхньої досить емоційної розмови. ПРО ЩО ВОНИ? Так, про ВИБОРИ. Ця "золота молодь" говорить не про усілякі дрібнички - про ВІЙНУ. Голоси двадцятирічних лунають дзвінко. Молоді люди збентежені, вони щиро вболівають за долю Вітчизни! До мене долинають складні економічні терміни, географічні назви, перекази розмов з однолітками... ПРО ВІЙНУ. Ця випадково почута розмова - живий доказ того, що УКРАЇНА БОРЕТЬСЯ. Вона не має наміру ані здаватися, ані божеволіти - як того декому хотілося б... МОЛОДІ - на передньому плані цієї боротьби. Їхні серця надихає янгол Божий, котрий не дає заснути їм на пів-дорозі. Україна у небезпеці! Не насмілююсь тривожити своєю присутністю цю розмову... Це - МОЛИТВА. Так-так... Збираюся - і йду.
Дорогою зайшла до маленької крамнички, де працюють розумненькі дівчатка. ВОНИ ПЕЧУТЬ ХЛІБ. За віком - приблизно такі ж, як і молодь на березі Дніпра. Розмовляють між собою - ПРО ПОЛІТИКУ. Доволі спекотно - гаряча піч увімкнена на повну потужність. Але РОЗМОВА все одно триває: "Хочу бачити нові обличчя!" - говорить одна з них. "Так, - погоджується друга, - НАБРИДЛИ СТАРІ". Отже, вони усі сьогодні уже встигли проголосувати, усі сказали своє СЛОВО. Тут, в Україні, вони народжені бути ЩАСЛИВИМИ. У НИХ Є ШАНС. БОГОМ ДАНИЙ.