Анекдот про Вовчика
"Третій рік на посаді, - міркував прєзідєнт Вова, - чим би ото зайнятися?"
Воно й дійсно - все вже було на мазі: геть ручний парламент, префекти на місцях і при міністрствах, смотрящі на держпідприємствах, податкова і митниця підзвітна наряму президенту, земля і надра в ефективних власників (Вовиних однокласиників), трубу віддали руським (нахрін вона нада, хай самі з нею махаються) - тобто усі свої кварталівці, куми, родичі, земляки і куми-родичі-земляки кварталівців були прилаштовані. Тож в Україні був повний і веосяжний і вседостатній ЗЕ/порядок.
Вирішив президент зняти хороший фільм. Про вірну любов, незламну дружбу і з хорошим кінцем (тобто фіналом). Кинув своїм світлим умом Вова-прєзідєнт і почав гадати: а кого зробити головним героєм? Про шкільного вчителя було. Про прєзідєнта, як не дивно, теж. Про середнього менеджера широкого профілю теж (начебто було, але не факт).
Вирішив Вова зняти кіно про поштаря. Звичайного такого працелюбного сільського хлопця, який ненавидить зло і стає на захист всього харошого, проти всього плахого на планеті. Там він (поштар, тобто) захищає дівчинку (або бабушку), яку ображає злий Порошенко буржуй (нацист, фашист, бандєровєц, жєнонєнавістнік, бабушонєнавістнік, аліментщік) і не платить пенсію по втраті годувальника (пенсію за віком, за стажем, за вислугою, за гарні очі, за просто так, алімєнти). Він Вова поштар відбирає гроші в буржуя (...) і віддає на діджиталізацію. А присоромлені банкіри навколішки просять у Вови поштаря взяти в них гроші (не знаю до чого тут банкіри, але німецькі історики встановили - прєзідєнт власною рукою вносив правки в сценарій).
Але підвела Вову-прєзідєнта чуйка. Звиклий орієнтуватися на російський ринок, він і форму для поштаря позичив у них.
Тож коли після виходу фільму війська Бундесвера штурмували в Києві колишній музей Леніна - не постраждав жоден громадянин України, бо до того часу всі вже виїхали з території Неньки, а в Зе/команди було подвійне громадянство, а це не рахується.
- А бо ми так сказали, - сказали потім німецькі історики.
23:09; 04/08/2019, десь в Україні