Ленін диктатор
Віктор Себастьян відгук до "Ленін диктаток" Віктор Себастьян / "Lenin the dictator" Victor Sebestyen
Youtube підсунув рекламне відео. На ньому два видатних гуру з підвищення ефективності (старший мегагуру, інший молодший його найтолковіший учень) обговорюють три основні якості, якими має володіти успішна людина сучасності. На їх думку картина має виглядати так:
- Необхідний внутрішній стержень з переконань. Лише переконавши себе зсередини можна змінювати світ довкола і рухатися до мети. Приклади можуть бути від найпростіших щодо своїх можливостей чи зовнішньої краси до якихось реальних кроків та життєвих цілей.
- Креативне мислення. Щоб рухатися вперед треба бути оригінальним. Але оригінальність – це не гола фантазія. Креатив – це вміння побачити в усім відомих речах та ідеях довколишнього світу можливість використати їх по новому на власний розсуд.
- Ораторське мистецтво. Без вміння переконати інших у своїх переконаннях та креативних ідеях Ви далеко не просунетесь. Отже вміння переконливо і зрозуміло спілкуватися третій стовп на якому тримається успішність сучасних людей.
Від себе б ще додав про впертість, бо, як казав Черчіль, «успіх - це вміння впевнено рухатися від однієї невдачі до іншої не втрачаючи оптимізму».
Володимир Ульянов, більш відомий широкому загалу за псевдо Ленін, якби народився в епоху youtube та facebook був би ідеально сучасним і мегауспішним. Бо усе, що відмітили гуру ефективності, було присутнє в ньому з надлишком. А, можливо, несвідомо з нього списано…
В ньому був не переломний внутрішній стержень з бажання суспільних змін через всесвітню революцію, яка мала б зруйнувати світ минулого, де меншість жирувала за рахунок більшості, і народити світ майбутнього, де люди могли б співіснувати не за рахунок страждань один одного, а за рахунок правильного та раціонального розподілу товарів та послуг, що виробляло суспільство вцілому. Ця дещо романтизована картина отримала наукову основу у вигляді вчення Карла Маркса.
На шляху до здійснення цього утопічного, як виявилося, переконання, він проявляв чудеса креативності, джерела якої лежали не лише в реальному світі, але й в історії. Для того, щоб рухати світ до мети, в яку він свято вірив, Ленін пів життя провів в бібліотеках та за читанням газет. Більшість кроків, які він зробив, як до так і після 1917 року, були так чи інакше випробувані уже кимось. А найбільшим джерелом креативу стала Велика Французька революція, успіхи і невдачі якої дозволили Леніну спритно обійти усі ризики, які гарантовано очікували самовпевнених більшовиків після приходу до влади.
Креатив дозволяв Володимиру Іллічу не лише рухатись до мети, але у бути свідомим, що щодо необхідності бути гнучким в потрібний момент. Марксизм – не святе письмо, говорив він, відверто на ходу маніпулюючи вченням. Безхитрісний популізм, брехня, нечувана жорстокість в поєднання з раптовими поступками, як це було з НЕПом, дозволяли креативно згладжуати ситуації. Це називалося в нього тактичним відступом, який завжди супроводжувався поверненням до послідуючого наступу в тому ж напрямку.
Ораторське мистецтво було його чи не найбільшим коньком. Він був неперевершеним майстром пояснювати складні речі простими словами навіть найтугодумнішій аудиторії. І хоча до повернення в Росію в 1917 році не мав жодного досвіду виступів перед чисельним натовпом, швидко надолужив прогаяне. Він умів пояснити і причарувати натовп. А в поєднанні з популізмом та вмінням обіцяти неможливе, отримував саме той ефект, який очікував: підтримку.
В багатьох питаннях Ленін був типовим диванним експертом, вперто рухався від невдачі до невдачі, умів слухати, помилявся, проявляв рішучість класичного безпринципного кризового менеджера, в чергу до якого сьогодні стали б чи не всі банкрутуючи компанії чи політичні партії, щоб вижити. Бо власне владу більшовики отримали в 1917 році лише через величезне військове, економічне та політичне банкрутство імперії, до якого привів Микола II та оті кілька сотень сімей зосереджених довкола святійшого тіла монарха, що й ізолювали цього тугодума від реалій оточуючого світу.
До сторіччя російської революції 1917 року свого часу прочитав чудову автобіографічну книжку Саймона Монтефіоре «Молодий Сталін». І хоча Йосип Сталін не був знаним локомотивом тих подій, але тим не менш обертався у вирі і якимось дивом опинився серед топ учасників, які зібрали тоді найспіліші плоди. Тому чтиво було все ж в тему. Чому не прочитав щось про Леніна? Бо ні на що путнє не наткнувся. Аж раптом сплив випадково незнайомий автор Віктор Себастьян (Victor Sebestyen) угорець, батьки якого після придушення відомого повстання на батьківщині емігрували 1956 року в Англію. Як виявилося в 2017 році до круглої дати він опублікував фундаментальне дослідження «Ленін диктатор» (Lenin the Dictator), де дотошно і популярно описав увесь життєвий шлях відомої усім особистості. Витримавши дистанцію, без упередженості та з максимальною нейтральністю. Як правильно й повинно бути. На обгортці англійського видання, до речі, видно, що Саймон Монтефіоре схвально відгукнувся про згадану книжку.
Усім зацікавленим особам читати обов`язково.
