«Розкіш і злидні української буржуазії» — Оповідання
© Вікторія Івченко...Я тоді була досить іще молодою авторкою і "наївно" вірила, що люди готові безкорисливо допомаг...
...Я тоді була досить іще молодою авторкою і "наївно" вірила, що люди готові безкорисливо допомаг...
Замальовка по мотивам життя Фреддi Мерк`юрi
В багатьох питаннях Ленін був типовим диванним експертом, вперто рухався від невдачі до невдачі, умів слухати, помилявся, проявляв рішучість класичного безпринципного кризового менеджера, в чергу до якого сьогодні стали б чи не всі банкрутуючи компанії чи політичні партії, щоб вижити. Бо власне владу більшовики отримали в 1917 році лише через величезне військове, економічне та політичне банкрутство імперії.
Якимось феноменальним чином Гарі вдалося зробити непримітного, маленького та миршавого Пекельного з поруділою від тютюну борідкою ледве чи не одним з найбільш яскравих персонажів. Його неможливо забути, як власне і його долю, що вклалася в єдиний потік доль тисяч віленських євреїв, які потрапили під кований чобіт німецьких Einsatzgruppen після літа 1941 року.
«Обіцяння на світанку» Ромена Гарі абсолютний хіт про дитинство, любов, боротьбу, наполегливість та життя після смерті, яке, як виявляється, інколи існує…
По итальянскому телевидению, на канале "RAI-3", политологи сравнивали президента Зеленского с Мадуро, а Украину с Венесуэлой... В какую Европы мы стремимся, господа украинцы?!
Перші спогади асоціюються з яскравим сонячним днем і великим червоно-чорним півнем, що спритно вискочив на мою голову і почав клювати обличчя. Слід від того клювання у вигляді ластівки в польоті залишився на все життя. Шкода тільки, що на цьому півняче життя закінчилося: на вечір він вже варився у маминому щоденному борщі.
Часом і в примітивному можна розгледіти щось досконале, не завжди похмуре небо справді похмуре. У світі стільки всього дивовижного, сподіваюсь я ще при своєму розумі...
Нещадна й беззаперечна руйнація міфу про те, що ранок добрим не буває.
Є час розкидати каміння, а є час каміння збирати. І ось моя пора, моя черга...
У моїх очах, насторожених, трохи здичавілих і цнотливо чистих, водять хороводи лісові мавки. Вони вплітають журбу у вінки з осоки та зілля й одягають їх на русяві голівки.
Затишно сидіти в м’якому фотелі десь на узбережжі океану, коли борвій зриває в танець волосся, закутує шаллю повіки, гірко цілує полиновими губами зап’ястя й шию, а в повітрі витає запашний аромат магнолій...
Глибоко на дні кожного понеділка зачаївся вечір п`ятниці...
Історія натхненна містом, людьми, музикою...
Моя мрія в дитинстві була примітивною до жаху - я хотів, щоби в нас був теплий санвузол.
Хтось коли-небудь варив тобі вівсянку?Ні, дурнику, та, що заливають окропом і ковтають за п`ять хвилин - не рахується.
...маєш зчеплення з власними нейронами - буде зчеплення з землею і зможеш пересуватися. А як нема розуму в голові...
Історія однієї монети, що шукає відповіді на власні запитання у людському суспільстві.
Є два світи, ти бачиш, придивись. Один – то є світ без АТО. Без війни, без гармат, хай їм грець. У ньому люди вирощують буряк та моркву, хтось купує той самий буряк у супермаркеті
у кожному селі своя говірка, і інколи трапляється кумедні випадки, що і народжують сільські побасеньки.