17.05.2020 15:35
for all
62 views
    
rating 4 | 2 usr.
 © Маріанна

Коливання

Коливається маятник, тихо відлічує час, колихають хвилі приспані мрії. Здається так було завжди.

Сни приходять ліниві як літо і тихо скрапують кудись униз, щоб уже не повернутися більше. А може повернуться? Там, де квітує минуле сховалися спалені спогади, ті, що втекли аби вижити.

Тихо дзвенить у вухах. Так звично як дихання, що непомітно проходить крізь життя.

Подих злітає і в небо підноситься малою хмарою. Димом охоплює світлу блакить. Краплі дощу осідають на травах росою чи то самоцвітами. Мрії сховалися десь на дні.

Де ж те озеро, що заховало в своїх глибинах втрачені згадки, звуки і схлипи? Де ті дні, що палили вогнем? Чи знайдеться хоч слід? Чи лишилось кому шукати?

Мовчить темне плесо.

Публікації: Маріанна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 17.05.2020 18:11  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

Дякую Вам! 

 17.05.2020 17:31  КАЛЛИСТРАТ => © 

+++ ! Спасибо!