28.07.2020 19:10
for all
16 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Каллистрат

Дід Микола



Настав ранок.

 

І світ проснувся, потягнувся, зітхнув і взявся за свої правічно-буденні справи.

 

Коли сонце вже добре піднялось над обрієм і настав «піонерський час»*, дід Микола – філософ, спостерігач і розмислитель вийшов на ганок свого багатоповерхового будинку.

Кинув оком навколо себе, перехрестився на церковні хрести і подумав: «Слава тобі Господи! Ще живий».

За тим в дідові прокинулась його істинна природа і він почав, як завжди споглядати навколишній світ, розмишляти і давати йому свою оцінку.

«От воно значить як» – почав дід свою нескінченну суперечку зі світом, Богом і самим собою.

«Зайти в церкву, чи шо?» - подумав він і спираючись на ціпок зійшов з ганку.

 

Біля вхідної брами на перевернутому тарному ящику сиділа стара циганка з малим дитям і палила світ своїми чорними очима.

«Аж страшно – подивився на неї дід – але немає в мене для тебе нічого. З такою пенсією і на свічках будеш економити».

Перехрестився і зайшов до храму.

Всередині в котрий уже раз подивився на образи, підняв голову догори і кивнув намальованому там Богу. Все було як завжди.

Підійшов до зображеного розп’яття і замислився.

 

«Хлопче, хлопче – вкотре жалів його дід – не в тім світі, не в тій землі ти народився і не треба було їм того казати, не ті вони люди, щоб добро розуміти, ще й гвіздками тебе поприбивали паразіти.

Ходив би ти по нашому краю, так ми б тебе як кобзаря приймали: і послухали б, і варениками пригостили і в дорогу би добру торбу зібрали з паляницею, шматом сала, а я б тобі туди ще й пляшечку калганівки підсунув, а так от висиш сумний і сухоребрий і ради тобі немає. А от якби ти ще й наших дівчат побачив, то може тобі б і щастя було!

Господи, Господи і куди ти дивився, невже в тебе інших людей не було, щоб Слово своє передати, яка ж то сатана ЇХ підперла до тебе, що ти достойних не побачив, а вони от взяли і все тобі спортили. Ех, Господи…» - старий махнув рукою і вийшов з церкви.

 

Трохи постояв, подивився навкруги. Як справжній філософ він не знав куди йому йти і про що думати, бо навколо нього крутився без зупинку весь білий світ.

«Холєра! І звідкіля тільки ті люди беруться – думав дід – невже вони всі угодні богу? До біса ж їх вже розвелося, а для якого чорта? Може ще раз про них подумати? Так вже тисячу разів думав, а вони якими були такими і залишились, невже так буде до скону віку? А щоб тобі! Горе, горе… після смерті махатми Ганді, так уже й поговорити ні з ким, а як раніше було гарно – Хірон, Асклепій, Сократ, Платон, Ціцерон… та не злічити тих розумних людей, а зараз одні многостаночники і димократи, бодай би їх трясця колотила! Господи і шо я повинен робити, га? А-а-а…. зрозумів! Создателю в твоїх словах я завжди бачу розум і успокоєння для мятежної душі, зараз я так і зроблю!»

 

І дід, постукуючи ціпком по асфальту попрямував в напрямку овочевого ринку. Там він купив у знайомої Галі з пів кіло найкращих на районі малосольних огірочків, а повернувшись додому дістав зі схованки чвертку горілки і сів за стіл додумувати ще з одного боку наше битіє.

 

А потім до нього завітав Морфей і вони разом з ним відлетіли на зустріч з розумними людьми….

Добре бути філософом!

 

 

Примітка – «піонерський час» починається після десятої години ранку, коли вже всі працюють, а на вулицю виходять пенсіонери-піонери)))



м. Київ, 24 липня 2020 г.

Публікації: Каллистрат

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Сторінка: 1 з 15 | Знайдено: 88
Автор: КАЛЛИСТРАТ
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: рассказы;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 29.07.2020 18:25  © ... => Анатолій Костенюк 

Вопрос вопросов! ))))) 

 29.07.2020 16:47  Анатолій Костенюк => © 

Чому у мудрих дідів дурні онуки?..

 29.07.2020 15:35  © ... => Каранда Галина 

Да уборщица сказала всё, что она о нас думала)))

Главное, что мы потом сдали экзамен на стойкость и мужество и держались как партизаны при допросе в немецком гестапо, никто и слова не сказал)))

Девчонки тоже молодцы - не сдали!

Так это ж было детство!

 29.07.2020 15:19  Каранда Галина => © 

А що саме сказала прибиральниця?) Думаю, це саме ті слова) 

 29.07.2020 07:33  © ... => Каранда Галина 

Идея, конечно хорошая и всё могло бы быть, но это уже будет - 18+++++!

Вот в каких выражениях можно описать то, когда уборщица в нашем классе из-под лабораторного шкафа достала своей шваброй корпус немецкой противопехотной мины?!

А мечты?

Сейчас все мечтают о говно-айфоне, а мы мечтали проникнуть однажды ночью в директорский кабинет и вынести оттуда картонный ящик с нашими рогатками, самопалами, спринцовками и баночками с артиллерийским порохом.

Против этого же восстанут все греты тунберг! Нет сейчас здоровой жизни)))

Кстати, надо посмотреть у меня где-то есть текст в тему этой  же идеи )))

 28.07.2020 23:21  Каранда Галина => © 

Анекдот трапився, як продовження мого монологу))):

- Да, молодежи сейчас тяжело. Так и жизнь пройдет, а вспомнить вам будет нечего.
- А вам?
- Ну ты сравнил! Я по сей день отчетливо помню как полжизни перебирал движок на своей старенькой "копейке".

 28.07.2020 22:59  Каранда Галина => © 

Є в мене одна задумка, але я знаю, що в силу своєї ліні я писати не буду.
Короткі розмови діда з онуком. При яких онук раптом дізнається, наприклад, що для того, щоб подзвонити, потрібно були йти на головпочтампт. А телевізор міг бути один на всіх сусідів... і про те, що вчитель міг неслухняному учню запросто лінійкою врізати - і вчителю б за це нічого не було б, а учню могли ще й батьки добавити. Одна розмова - один факт. І все це якось систематизовано в одну сюжетню лінію. Якщо до розмови підключати ще й маму/тата - вийде досить пізнавальна книженція про зміну побутово-технічних умов життя та суспільних і сімейних відносин десь так за півстоліття. Можна зробити цікаву річ... 

 28.07.2020 22:45  © ... => Каранда Галина 

Дякую пані Галино!
Якби знав про що, так тільки б нею і писав))) 

 28.07.2020 21:44  Каранда Галина => © 

Мудрий дід... Когось мені нагадує)

Мені дуже подобається Ваша українська.