Сорочинські розваги
У віснику статтю недавно прочитали,
Як люди у Сорочинцях відпочивали,
Й ми їздили на ярмарку дивитись,
Дозвольте враженнями з вами поділитись:
…Микола Гоголь зранку всіх вітає,
На бричці із волами виїжджає.
Бажаючих чи мало зробить фото,
Щоб похвалитись потім на роботі.
Торгівля йде гучна, шумлива, жвава,
Тож не даремно лине така слава.
Народ розкутий, щирий та веселий,
Купує подарунки рідним до оселі.
Порадили нам оберіг придбати,
Із Кузькою відверто розмовляти--
З ним можна поділитися, мов з кумом,
І радістю, і прикрістю, і сумом.
Великий вибір килимів чудових,
Таких святково-пишних, кольорових,
Здалось , якби було грошей багато
Скупили б все і повезли до хати:
І глечики із глини , і картини,
Й віночки українські із калини,
Сорочки - вишиванки та спідниці,
Така краса, що й досі всім нам сниться,
Яке це, дійсно, почуття чудове!
Так враження охоплює нас нове,
Що розумієш: ні, ціни не мають,
Руки людські, що все це виробляють.
Ще хліб "живий" без дріжджів куштували,
І пряник київський додому купували,
Та й в"язки бубликів купили ми не марно,
Наче намисто, прикрашало груди гарно.
Музики грали з ранку і до ночі,
До танцю люди йшли, коли хто хоче.
Для діток теж розваг було чимало-
На каруселях ніби все кружляло.
Сльозила око давня стріха хати,
Де на подвір"ї гарна жінка-мати,
А поряд церква сяє куполами,
Й не віриться, що все це було з нами.
Ми зголодніли, втома просить сісти.
Із шкварками галушки стали їсти.
Так линув час. Та ось уже десята-
Додому вже потрібно вирушати.
