27.08.2020 02:03
for all
34 views
    
rating - | no usr.
 © Путник

Про закоханість і любов

Літній чоловік, що жив самотньо у будиночку, серед густого лісу, під час рідкісних походів в місто і назад, завжди відпочивав на березі невеликого озера. Зазвичай тут було безлюдне. Але сьогодні, на звичній для подорожнього ділянці, біля каменю, об який так зручно було спертися, сидів юнак. 

- Я не заваджу? 

- На березі досить місця, - відповів молодий чоловік. 

- Іноді настирливість виправдана. У Вас такий сумний вид. Може розповісте, що сталося? 

Важко зітхнувши, хлопець неголосно відповів, опустивши при цьому голову: 

- Дівчина, а з нею я життя хотів зв`язати, мене розлюбила. 

Узявши в руку камінь, за яким не довелося далеко тягнутися, чоловік з розмахом кинув його у воду. Обидва співрозмовники уважно дивилися, як круги, що розходилися по поверхні, поступово згасли. 

- Юнак, а тепер погляньте на невеликий водоспад, біля правого берега. Він хвилі створює, що одна іншу змінюють постійно. Так і закоханість не схожа на любов. 

Молодий чоловік, здавалося, опритомнів, і з жаром відповів: 

- Але ж струмок, чиїм продовженням є водоспад, в посушливе літо може пересохнути! 

- Можливо і таке, - спокійно відповів старший. - Подібне на смерть схоже того, хто щиро любив. 

Тепер, вже ледве чутно, юнак сказав: 

- Виходить, слово "розлюбив" абсолютно позбавлене сенсу... 

- Не можна втратити дорогу прикрасу, якщо ніколи її не мав. 

Публікації: Путник

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись