Покинута красуня
Вона вже не відчувала ні холоду, ні страху. Тепер їй стало байдуже. Уже навіть і сліз не було. Сльози перетворилися на лід. Вона вся вкрилася льодом і не лише зверху, а й зсередини. Навіть неймовірна, величезно-розкішна снігова шуба її не зігрівала.
Одинока крижана машина. Забута. Покинута. Непотрібна.
А з жінками так не можна. Навіть якщо жінка - машина.
Коли жінки відчувають себе непотрібними, вони гаснуть як зорі на небі. Або не гаснуть, а запалюються, набирають лютої енергії і вибухають.
О, жінка в гніві - прекрасна і страшна водночас. Під руку такій краще не попадатися, бо змете, уб`є, зненавидить, знищить, а потім... простить.
І вона, крижана машина, простить. Спочатку покрапризує, звісно, подратує свого господаря. Вона ще не придумала як, але нерви точно йому потріпає. Хай знає, егоїст, як про неї не дбати. Інші он як, свої красунь від снігу чистять, гріють, навіть накривають. Аж завидки брали, аж гикати почала, коли акумулятор розряджався.
Гикала, гикала, а потім плюнула: " Та ну його, до біса. Не буду собі нерви псувати, адже я в себе одна!" Чи то від активних думок, чи від товстезного шару снігу покинута машина нарешті зігрілася і остаточно заспокоїлася.
"Хай тепер ледащо помучиться, коли захоче мене з-під цієї замерзлої берлоги діставати. Нарегочуся ще досхочу. Це буде моя перша маленька мстя", - востаннє подумала покинута красуня і заснула з посмішкою на капоті.
Львів, 14.02.2021