...за кавою з весною
...вже будильник туркоче дзвонінням світанком
...вже кава збігає й шипить на плиті
...на мене чекає вже бутерброд
із маслом вершковим і сиром... -
і пахне весною у кавовій хаті
і поза хатою,
в світі усьому -
там вибухає цвітінням весна,
осліплена сонцем, вона
радіє птахам-солоспівам
і небесам волошково шовковим -
і вітер хитає,
безладно розхитує крони
мов пес,
ланцюгом що прив`язаний стовбура дерева
й грозно гримить
і шумить в усі боки
довкола по видноколу -
і кличе мене в сьогодення
сучасність невчасна,
в порогах якого, зморений, я
забруднені ним
свої витираю ноги об нього -
до біса!
хай кличе...захрипне нехай!
у ріг свій закличний дмуха,
очі аж повилазять у нього нехай!
захлинеться у слині від злості хай він
на мене з мойого непослуху -
адже я вже прокинувся поруч з весною,
із чарівницею, схожу на кішечку -
очі якої зелені,
м"яка, граціозна,
квітуча і ніжна... -
з нею п`ю каву
гарячу, міцну,
як обійми красуні...
