Незабутнє романтичне літо

з рубрики / циклу «Ессе та нариси»

Я знову поринаю у минуле, в те незабутнє романтичне літо, ті ночі в полі й досі не забула, коли цвіло кохання горицвітом…

Дурманив аромат копиці сіна, і цвіркуни співали серенади, в нічному небі Бог зірки засіяв, а вранці розбудили нас рулади…

Босоніж бігли до стрімкої річки, і ноги цілували трави в росах, а верболози заплітали стрічки, у воду опускали довгі коси…

Розбурхав тишу плескіт риби й весел, латаття квіти-кошики розкрило, в’язав осику вітер в перевесла, і жаби в очереті голосили…

Від щастя серце в грудях шаленіло, і очі усміхалися грайливо, над нами небо ніжно голубіло, пливли перисті хмари неквапливо…

На жаль, ніколи так уже не буде, коли раділи тиші у безлюдді, кохання не наповнить сонцем груди, і замість свята будуть сірі будні…

#Ольга_Шнуренко

м. Київ,