13.06.2021 20:53
for all
33 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Ярослав Гашек

Винищення практикантів експедиторської фірми «Кобкан»

Винищення практикантів експедиторської фірми «Кобкан»
Ярослав Гашек

Власник експедиторської фірми «Кобкан» викликав до свого кабінету рожевощокого практиканта канцелярії Пехачека і мав з ним тривалу бесіду.

Коли Пехачек повернувся до свого столу, він був блідий, тремтів усім тілом, а волосся у нього стояло дибки.

- Звільнили? - запитав бухгалтер.

Замість відповіді практикант Пехачек взяв пальто і капелюх і, не кажучи ні слова, вийшов з канцелярії. Бухгалтер одразу ж пішов до кабінету шефа, а повернувшись, похитав головою і сказав:

- Нічого не розумію. Шеф відпустив його в винний льох на увесь післяобідній час.

П`ятеро практикантів з заздрістю подивилися на порожній стілець Пехачека і знову заглибилися в свої папери.

У конторі експедиторської фірми «Кобкан» запанувала атмосфера таємничості, загадковості і невідомості.

А все було дуже просто, хоча і дещо незвично.

Шеф вів з Пехачеком вельми приємну бесіду. Він сказав йому:

- Пане Пехачек, ви молодий, талановитий чоловік. Наш керівник і бухгалтер дуже вас хвалять. Ви старанний, розторопний, розумний, скромний, моторний, працелюбний. Чи не п`єте, не курите, в картки не граєте, дівчат не спокушайтеся, боргів не робите, авансів в рахунок платні не берете, ви хороший рахівник, у вас відмінний, красивий почерк, ви економите папір, приходьте до канцелярії вчасно і йдете останнім. У вас комерційний кругозір, ви стенографуєте дуже швидко і вміло, без помилок, друкуєте на машинці будь-якої системи. Ви володієте кількома мовами, одягаєтеся скромно, але пристойно. Черевики ваші завжди ретельно вичищені, а комірець свіжий...

У зразкового практиканта від блаженства зволожилися очі, і він, не відриваючись, дивився на свого шефа, який, кинувши на нього люб`язний, добродушний погляд, продовжував м`яким, схвильованим голосом:

- Через два тижні у мене іменини. Мені хотілося б побачити в газетах поздоровлення від знайомих, друзів і підлеглих. Само собою, витрати, пов`язані з цим, я беру на себе. Але я не хочу, щоб привітання до іменин було збитим, банальним. Нехай це буде щось оригінальне, скажімо, в експедиційному стилі. Що-небудь таке, чого ще не бувало. Що-небудь настільки блискуче, щоб читачі довго пам`ятали про привітання до моїх іменин. Що-небудь отаке, щоб всі розплакалися. Ось я і подумав про вас. Зрозуміло, ви нікому про це не проговоритеся. Дайте мені вашу руку.

Практикант простягнув свою тремтячу руку шефу. Той, потиснувши її, продовжував:

- Ви це зможете зробити. Сьогодні чудовий сонячний день, в такий день думки так і рояться в голові. Відпускаю вас до кінця дня. Щоб краще писалося, підіть спершу у винний льох, випийте дві чарки мускату або вермуту. Я знаю, доп’яна ви не нап`ється. А потім їдьте в Стромовку , сядьте де-небудь на лавку і складете привітання до моїх іменин. Ось вам п`ятдесят крон.

Після цього Пехачек і повернувся до свого столу блідий як крейда.

Першу і другу частину наказу він виконав неухильно. Відправився у винний льох і випив чарку мускату і чарку вермуту, доп’яну не напився і, немов заведений механізм, поїхав в Стромовку. Там він сів на якусь лавку і став складати.

Однак, на свій жах, він негайно встановив, що думки у нього в голові не рояться, і що думка шефа про талановитого практиканта вельми перебільшена, що не допомагає йому ні чудовий сонячний день, ні мускат, ні вермут.

- Господи боже, - зітхнув він, - я зовсім очманів . Що за нісенітницю я написав, адже тут немає нічого оригінального. Ну не нерозумно ж написати:

«Почуйте наші гарячі побажання, які ми пристрасно вам бажаємо. Дай бог, щоб ваше життя було прекрасним, як небо, всіяне зорями; щоб ваша праця щоденна була успішною. Допоможи вам в цьому небо. Здоров`я, щастя, багатьох років, фірмі вашій - повний розквіт. Живіть довгі роки в радості і щастя, всі бажання ваші нехай здійсняться, чого вам від щирого серця бажають знайомі, друзі і підлеглі».

Пехачек вирвав із записника сторіночку з поздоровленням і жбурнув її в урну. Потім подумав і взявся писати далі.

У записнику з`явилося кілька варіантів поздоровлень до іменин:

«І в нинішньому році нехай буде нашим побажанням вам бажання щастя, від щирого серця бажаємо вам це знову на весь рік. Щодня самих тільки радощів і всього найкращого, здоров`я міцного і всього в достатку! Щоб експедиторські фургони подешевшали на п`ятдесят відсотків разом з поважної дружиною і сім`єю, - найлюб`язнішим чином бажають вам знайомі, друзі і підлеглі!»

«Нам знову випала нагода привітати вас, побажати вам доброго здоров`я, всіх благ у безлічі, щастя і успіхів в починаннях, благословення згори! Дай бог, щоб хвороби вас минули. Бажаємо самих тільки радощів, щотижня - великих замовлень, доставки меблів, охорони багажу, переїздів по всій країні, перевезень товарів по дорогах, мільйонних прибутків. Гаряче бажають знайомі, друзі і підлеглі! »

«Самі тільки радості і довге життя нехай пошле вам фортуна! Бажаємо старанності, удач і щастя, великих замовлень! Разом з поважною дружиною радісно користуйтеся всім своїм майном. Щиро бажають знайомі, друзі і підлеглі!»

«Нехай цвіте ваша справа в радості, хай не буде печалі в старості. Нехай ваше життя тече щасливо, як тиха вода. Пошли вам господь довгі літа. Всім вашим починанням - успіх! Боже борони вас від хвороб всіх. Нехай світиться на горизонті експедиторських тарифів підвищення. Цього бажає вам дружня думка знайомих, друзів і підлеглих!»

Далі в записнику з`явилися намітки рим: протікати - проминати; в лісі – в висі; достаток - податок; передрікати – благо давати; зніс - в ліс; мий - пий; забава - слава; переселення - благословення.

Бідолашний практикант перекреслив усе це, порвав, викинув і попрямував прямо в Трою*, хапаючись за голову.

- Дурень я, ідіот, кретин, і все тут! У мене розрідження мізків. Що-небудь оригінальне в експедиційному стилі... Бараняча голова! Йолоп, ідіот! Який я інтелігент? Осел я! Солома в голові замість мізків!

В одному з винних льохів Трої він спробував надихнутися за допомогою пляшки вина. Але замість очікуваного божественного натхнення ним опанував приступ такої тупості, що він написав: «В приємний день, настільки радісний для нас, гаряче бажаємо вам, щоб ваше життя і надалі була щасливим і веселим завжди, в будь-який час! Нехай ваша справа розквітає, бажаємо успіху у всіх починаннях і довгих років здоров`я, і хай вічно цвіте під вашим вікном безліч квітів. Гаряче бажають знайомі, друзі і підлеглі!»

- Готово! - сказав він, придуркувато сміючись над власними рядками. - У мене спадковий кретинізм, я банальний ідіот і паралітик.

До ранку його капелюх знайшли на греблі шлюзу у Клецан . У капелюсі лежав клаптик паперу з його адресою та словами: «Не можу!..» Більше нічого.

У конторі п`ятеро практикантів обговорювали загадкове самогубство колеги Пехачека. Говорили тихо, з належною дозою скорботи, бо не було вже з ними добродушного, веселого Пехачека.

З`явився служитель та й вигукнув:

- Практиканта Клофанду до шефа!

- Іду!

І шеф сказав йому:

- Пан Клофанда, ви молодий, талановитий чоловік. Наш керівник і бухгалтер дуже вас хвалять. Ви старанні і розторопні, скромні, моторні і працелюбні.

І так далі, аж до: «Ось вам п`ятдесят крон».

Коли Клофанда повернувся до свого столу, він був блідий, тремтів усім тілом, волосся у нього стояли дибки. Ні слова не кажучи, він взяв капелюх і пальто та вийшов з канцелярії.

Атмосфера загадковості, таємничості і невідомості згустилася.

Четверо практикантів, що залишилися, тільки похитували головами.

Клофанда не володів таким літературним даром, як покійний Пехачек, але це була чиста, ніжна і сумлінна душа. Скільки він не ламав голови - нічого не придумав. Перш ніж повіситись вночі в Годковічському лісі, він зумів скласти лише одне:

«Наше гаряче бажання - побажати вам найщиріше привітання, яке бажає вам побажання, якого бажають вам знайомі, друзі і підлеглі!»

«У моїй смерті прошу нікого не звинувачувати», - було написано на клаптику паперу, приколотому до його пальто.

Не встигли четверо практикантів обговорити толком загадкову смерть другого колеги, як з`явився служитель та й викликнув:

- Пана Венцлова до шефа!

- Іду!

І шеф сказав йому:

- Пан Венцлов, ви старанні, розторопні, розумні, скромні, моторні і працелюбні...

І так далі, аж до: «Ось вам п`ятдесят крон».

Атмосфера таємничості, загадковості і невідомості згустилася ще більше. Дихання смерті віяло над конторою.

Практикант Венцлов взагалі нічого не вигадав. Він помер в кійских каменоломнях поблизу Праги, розкривши собі вени на руках. Помер, не залишивши після себе жодного рядка.

- Практиканта Коштяка до шефа!

- Іду!

Коштяк довго боровся зі смертю. Цілих два дні він переховувався на Петршин і лише на третій день кинувся з Оглядовий вежі. Цей вже зовсім з глузду з`їхав: йому ввижалося, ніби його шеф не голова експедиторської фірми, а власник зоомагазину, і він повинен написати йому привітання до срібного весілля.

Цим і пояснюється, що в записнику Коштяка на одній сторінці був знайдений такий запис:

«Нехай щасливі часи знову розквітають, нехай срібне весілля повторюється з року в рік, нехай успіхи фірми сяють, щоб ви весело насолоджувалися ними, і тисячі пар голубів, кроликів, кроленят і золотих рибок були в продажу! Бажає вам Ян Коштяк».

У конторі «Кобкан » залишилося вже тільки двоє практикантів.

- Практиканта Гавлика до шефа!

- Іду!

Склавши оригінальне привітання у вигляді ділової телеграми: «Кобкан, експедитор, іменини, сердечне вітання! Знайомі, друзі, підлеглі», - Гавлик зарізався складаним ножем у вбиральні Будинку представництва.

- Практиканта Піларжа до шефа!

Останній практикант, що залишився в конторі експедиторської фірми «Кобкан», зблід. Він смутно вгадував, що за дверима кабінету шефа криються причини грандіозної трагедії практикантів, трагедії, якої ще не бачив світ, і що це таємниче, загадкове і невідоме насувається на нього.

- Практиканта Піларжа до шефа! - повторив служитель.

Останній практикант піднявся і в розпачі вигукнув:

- Не піду!

Тепер в конторі було вже чотири бліді фізіономії: практиканта, керуючого, бухгалтера і служителя.

- Пан Піларж, - порушив мовчанку бухгалтер, - схаменіться, що ви говорите! У Чехії ще не бачили подібного: щоб практикант не послухався, коли його викликає шеф.

- Не піду, - відчайдушно повторив останній практикант, - нікуди не піду!

У дверях з`явився сам шеф.

- Пан Піларж, зайдіть до кабінету. Я вже двічі посилав за вами.

- Не піду! - закричав останній практикант. - Сказав, не піду, - значить, не піду!

Він почав відчайдушно жестикулювати і волати :

- Всі йшли - покійний Пехачек, покійний Клофанда, покійний Венцлов, покійний Коштяк, покійний Гавлик. Один я не піду, нікуди не піду!

Він схопив важку прибутково-видаткову книгу і стукнув нею по столу.

- Буду сидіти, і крапка! Все зламаю, всіх вас порішу! Я капітан Мограс, світова сенсація, новий неперевершений атракціон в повітрі! Не боюсь я вас!

Санітари не можуть поскаржитися на останнього практиканта фірми «Кобкан». У нього на халаті п`ять ґудзиків, і він усім повторює, вказуючи на ґудзики і перераховуючи їх:

- Перший - Клофанда, другий - Венцлов, третій - Коштяк, четвертий - Гавлик, п`ятий Пехачек... Ні, не так. Перший - Пехачек, другий - Клофанда, третій - Венцлов, четвертий - Коштяк, п`ятий - Гавлик. Всі йшли, а я не піду, нікуди не піду!

Лікарі втрачають надію на його одужання.

Іменини пана Кобкана пройшли без оригінального привітання в газетах. У конторі сидять шестеро нових, свіжих практикантів. До наступних іменин настало затишшя.



Перша Чехословацька Республіка, 1921


___________

* .... прямо в Трою. - Троя - частина Праги на правому березі Влтави, там знаходиться старий замок і парк.

Перша публікація: «Трибуна», 27.03.1921.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 14.06.2021 19:57  © ... => Суворий 

аудіокнигу слухала, а там це оповідання. Ну да, гіпербола, я б на першому практиканті й зупинилася, Гашек трохи переборщив, як на мій смак. Але яке ж воно мені близьке!)  

Коли я за своєї ініціативи почала  вітати людей на порталі, мені це було в задоволення. Та й зараз, до речі, теж. Подобається придумувати щось оригінальне для людей, яким хочеться зробити щось приємне. Тим більше, що "мелкие пакости не придумываются при взгляде на ближнего - они приходят в голову сами по себе", - ...

 14.06.2021 07:56  Суворий => © 

10 негритят в трусіках...