02.08.2011 21:24
1853 views
Rating 1 | 1 users
 © Оля Стасюк

ПОДОЛЯНКА

Українська п’єса на 1 дію

Дійові особи: 

Богдан – заможний селянин. 

Горпина – його жінка. 

Ганна і Галина – їх дочки. 

Федір Гончук – київський купець. 

Іван – бідний конюх, коханий Галини. 

Старости, Селянки. 

Дія відбувається в селі на Поділлі. Довга вулиця край поля, на ній - хатинки, скирти сіна. 

ДІЯ 1 

СЦЕНА 1 

Ганна іде по вулиці з коромислом і відрами, підходить до однієї із скирт, ставить відра на землю, озирається. 

Ганна. От би тільки не побачив хто і матері не доніс.(дивиться на небо) От вже і місяць зійшов. Тільки б Іван не спізнився, а то попаде вдома. Ледве вирвалась на хвилинку – за водою начебто. 

Виходить з-за іншої скирти Іван. 

Іван. Ганночко! 

Ганна. (кидається до нього) Іване! Я так боялася, що ти не прийдеш! 

Іван. Як же не прийти! Я ж люблю тебе, Ганночко. А коли нам іще бачитися? Але – чому ти така сумна? 

Ганна. Ой, Іванчику, і не питай. Мати знов за обідом завели розмову про моє одруження.(плаче) Я не можу так! Чи ж будемо так до скону під скиртами зустрічатися? 

Іван. А за кого ж тебе віддати хочуть? 

Ганна. Та за багатія Пилипа… Кажуть, що він вже підстаркуватий, зате багатющий… Говорять, золото лопатами гребе.(обіймає Івана) Я не хочу за нього, не хочу! Один ти мені милий. 

Іван.(заспокоює її) Нічого, Ганночко, щось вигадаємо. 

Ганна.(плаче) Що? Мати моя вже тебе вигнала. Вона хоче багатого жениха. Їй інший не треба. А мені, окрім тебе. Ніякого не треба! 

Іван. Так давай втечемо разом! Будемо жити у мене в хижі. 

Ганна. А як знайдуть? 

Іван. Та вона ще мені від діда дісталась – в лісі дрімучому. Стара, та добра. Мало хто туди дорогу знає. Біжи зо мною, Ганночко! 

Ганна. Не можу, Іване, не можу. Матір, батька жаль. 

З-за сцени чути Голос Горпини: ” Ганно! Де ти запропастилася? ” 

Іван. От і кличуть тебе. Завтра прийдеш? 

Галина. Прийду, Іване, прийду! 

Галина біжить до однієї з хат. Іван ховається за скирту. 

СЦЕНА 2 

Горпина й Ганна ідуть по вулиці з коромислами. Назустріч – Гончук. 

Гончук. Здорові були! 

Горпина. Здорові були, Федоре! Знову до нас, на Поділля? 

Гончук. Так, знову. Добре у вас тут. 

Горпина. Знову крам який привезли з Києва? 

Гончук. І крам привіз, і з Вами перекинутись словом. 

Горпина.(дає знак Ганні іти, зупиняється) То по якому ділу? 

Ганна іде зі сцени з коромислами. 

Гончук.(стишує голос) Та ось, женитися хочу. 

Горпина. Пора вже Вам. А чи в наших краях яку підібрали? Гарні в нас дівчата, як маківки. 

Гончук.(усміхається) Знаю, знаю. Всі подолянки – як писанки. От тільки Ваша Ганна мені пригляділась. Дасте за мене? 

Горпина. Побійтеся Бога, Федоре! Сміятися з нас? 

Гончук. І зовсім не сміюсь. Давно пора Ганні заміж – Галина ж давно Ваша вискочила, а менша! Люблю я Ганнусю. 

Горпина. Та чи сама погодиться? 

Гончук. А Ви умовте її. Ганна буде в золоті купатись, в срібло одягатись, їсти страви заморські і в самому Києві жити. А чим я не жених? В середу пришлю старостів. До побачення. 

Гончук іде зі сцени. 

Горпина. І справді, чим не жених? 

Зявляється Ганна з коромислами. 

Горпина. Вже набрала, доню? То й добре. Ходи-но сюди, побалакати з тобою треба. 

Ганна підходить до Горпини і ставить відра на землю.  

Горпина. Я вже давно говорила тобі про заміжжя. Чи до старості в дівках сидіть збираєшся? Чи за Іваном своїм сохнеш? 

Ганна. Сохнути – не сохну, а забути не можу. 

Горпина. То забудь. Такий жених за тебе сватався – куди твому Йвану? І вродливий, і багатий – за такого й не сором вийти. Кращий і за Пилипа. Федором звати, Гончуком. 

Ганна. Та куди я йому? На сміх тільки. Не піду за нього. 

Горпина. Та ні, справді хоче взяти, в Києві будеш жити. Подумай. Завтра одвіт дасиш, бо післязавтра – старостів чекатимемо. 

Ідуть зі сцени. 

СЦЕНА 3 

Ніч. Вибігає Ганна до скирт. З-за однієї з них виходить Іван. 

Іван. Ганночко, що з тобою? 

Ганна.(плаче) Ой, Іванчику, тепер точно видадуть мене. Мати сказали завтра одвіт дати. Як же я не хочу за нього! Як мені з нелюбом жити? 

Іван. І хто ж жених? 

Ганна. Купець Гончук, що з Києва. 

Іван.(гнівно) Гончук? Та тому, що багатий, і хочуть видати. Він же старий, як шкапа. Не життя буде з ним, а мука. Люба, тікай зо мною.Коня добуду – і разом втечемо. 

Ганна. Як же добудеш? Коли втікати? Мені матір і батька жаль. 

Іван. А його не жаль? 

Ганна. Ні! Я за тобою – хоч на край світу. 

Іван. Позичу в брата коня. От тільки завтра не можу, бо старий конюх посилає в Хмельницький за кіньми. 

Ганна.(з плачем) Післязавтра – сватання! 

Іван. А ти вибіжи, мов на хвильку, - і поскачемо. У брата такий кінь, що не догонять. А батькам… Попрошу когось написати записку – от хоч би й побратима свого, Петра. Батько ж в тебе письменний, прочитає. Напише Петро, мов ти не любиш Гончука і того втікаєш. Он тебе вже кличуть, здається. 

Ганна. Добре. Прощай, Іванку! 

Обнімаються. Ганна біжить в один бік, Іван ховається за скиртами. 

СЦЕНА 4 

Селянки і Горпина ідуть по вулиці з коромислами. 

Селянка1. От добрі в тебе огірки, Горпино! Де ж насіння брала? 

Горпина. А в Параски – тої, що коло річки живе. 

Селянка2. В знахарки? То вона, може, замовляла його. 

Горпина. Може, і замовляла, та огірки добрі-добрі. 

З’являється Гончук. 

Гончук. Здорові були! 

Селянки. Здорові були! 

Горпина. Здорові були, Федоре. 

Гончук. Я до Вас, Горпино. Говорили з Ганною? 

Горпина. Говорила, говорила. Спочатку відпиралася, потім згодилася. 

Гончук. От і добре. Завтра ждіть старостів. 

Гончук іде. 

Селянка1. То це правда, що Ганна заміж виходить і що завтра сватання?  

Горпина. Правда, правда. 

Селянка2. От теж – чоловік! Немає в Києві красунь – він до нас приїхав, у таку даль! 

Горпина. Значить, полюбилась Ганна йому. От і добре. 

З’являється Галина. 

Галина. Здорові були, матінко! 

Горпина. Здорова була, Галиночко. Як ти, чоловік твій? 

Галина. Семен знов у Крим, за сіллю поїхав, я – нічого, помаленьку. От тільки… Кажуть, Ганна заміж виходить? 

Горпина. Виходить, Галечко, виходить. За Гончука. 

Галина. Та він же багатий такий! І Ганну хоче взяти? 

Горпина. Каже, полюбилась дуже. 

Селянка2. А що Ганна? 

Горпина. Та ви ж чули тільки-но: спочатку відпиралася, мов Йвана ще не забула, а потім згодилася. 

Галина. А що Іван? Ні слуху ні духу? 

Горпина. Та з тих пір, як я його вигнала, і не чути його. Кажуть, живе десь в хатині в лісі і в конюшні служить. Та йому до Гончука, як до неба рачки! От Гончук – справжній жених. 

Галина. Коли ж сватання? Чи вже було? 

Горпина. Та ні, завтра тільки. Приходь до нас, Галечко. І ви приходьте.(до селянок) 

Галина. Прийду, мамо, прийду. 

Селянка1. І ми прийдемо. 

Ідуть зі сцени. 

СЦЕНА 5 

Двір перед хатою Петренків. Вибігає Ганна у святковому одязі, вінку і з невеликим клуночком. Скидає вінок і кидає а ганок. Пильно дивиться на дорогу. 

Ганна. Де ж Іван? 

З-за тину крадькома з’являється Іван. 

Іван. Пішли! 

Ганна. Тихіше! А де кінь і записка? 

Іван.(виймає якийсь папірець) Ось записка.(кладе папірець на ганок) Коня я сховав тут недалеко. Пішли скоріше! 

Ганна і Іван втікають. За сценою чути шум, нерозбірливі голоси. Чується голос Горпини:”Ганно!” Згодом з хати виходять Горпина, Галина, Селянки. 

Горпина. Де ж це Ганна? 

Галина. Може, вона до річки пішла, по воду? 

Горпина. Та ні, коромисла тут, і відра. 

Селянка1. Може старостів стрічати, сусідонько? 

Селянка2. Це не по звичаю. 

Селянка1. А вона – молода, гаряча. Може, й вискочила, не подумавши. 

Входять Старости і Гончук в святковому вбранні. 

Староста1. Здорові були, Горпино! Щоб в Вас все було в хатині! 

Староста2. Щоб у Вас все було в полі, і у хліву, і в коморі! 

Горпина. Здрастуйте, здрастуйте. 

Гончук. А де ж хазяїн? 

Виходить Богдан, трохи напідпитку, з хати. 

Богдан. Здорові були, родичі! 

Горпина.(сердито, взявши руки в боки) Вже нализався? Та ще старости не ввійшли до хати, а ти п’яний, як порося! 

Богдан. Негоже нас, Петренків, п’яними свинями називати! (наче щось тихо каже Галині) Свині не п’яніють. 

Горпина. Та ну тебе1 і потерпіти до сватання не може! 

Гончук. А де ж наречена? 

Богдан. Засватана ще. 

Гончук.(гордо) Я вже вважаю Ганну нареченою. 

Селянка1. А ми думали, вона вас стрічати побігла. 

Староста1. Не стрічали. 

Селянка2. Може, розминулися – то зараз прибіжить. 

Горпина. Ну, заходьте в хату, гості любі. 

Всі збираються йти у хату. Раптом Гончук помічає вінок і папірець. 

Гончук. А що це за вінок? Часом не Ганна згубила? І папірець якийсь. 

Богдан піднімає папірець. 

Богдан.(читає) “ Прощайте, мамо й тату. Не люблю я Гончука і ніколи не любитиму. За мене не хвилюйтеся. Мені буде краще, ніж з Федором. ” Втекла все-таки! 

Галина. Як? Сама? 

Горпина. Та зрозуміло з ким, з Іваном своїм! 

Богдан. Я ж казав, що гарний парубок, а ти його вигнала! 

Горпина.(заштовхує його в хату) Іди проспися! 

Селянка2. Ой, лишенько! 

Гончук.(сердито, гнівно) Знайду – роздеру поганця! 

Горпина. Ага, шукайте тепер вітра в полі! Хтозна, де вони… (плаче) Хіба ж їй краще з тим голодранцем , ніж з Федором? 

Галина.(заспокоює її) Не плачте, мамо, все минеться. 

Гончук.(розводить руками) Ну й дівчата у вас! Таких в Києві немає! 

Галина. Та, може, Ви просто не знаєте таких. 

Гончук. Чого ж в вас такі, на Подолі? 

Богдан.(виходячи з хати, гордо) Ясно чого – подолянки! (начебто пошепки) Такий в нас характер. 




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 15.10.2011 15:35  © ... 

Спасибі за підтримку. У мене ще є один великий(правда, недодрукований) переспів "Слова о полку Ігоревім"(повний), думаю, виставлю колись, а  кому треба, зацікавляться.

 15.10.2011 15:31  Тетяна Чорновіл => © 

По моєму, виставляти все одно треба! Хоч побачиш, є шалений успіх чи нема, а то як зразу ставитимуть у театрі, то ще помідорами закидають! :))))) Це такий жарт. У мене недавно "загнувся" вінчестер, інформації не стало, а копія була давня! Добре, що я вірші виставляла на Пробу Пера, я потів їх собі переписувала з порталу. А декілька так і пропали - бо сумнівалася, виставляти їх, чи ні!

 15.10.2011 15:26  © ... => Тетяна Чорновіл 

Спасибі за підтримку! От скоро знову закінчу п"єсу, не знаю, чи виставляти, бо дві виставила, а ні рейтингу, ні коментів...

 15.10.2011 15:19  Тетяна Чорновіл => © 

П"єсу краще дивитися, а читати їх повинні фахівці! Але нічого, читачі твоєї п"єси ще попереду! І так 96 переглядів. Хоч половина, та прочитала. А ззовні коментарі не допускаються!

 15.10.2011 15:15  © ... 

Жаль, що п"єси не читаються.

Публікації автора Оля Стасюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 1 | Знайдено: 5
Автор: Оля Стасюк
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Маленька віртуальна сцена;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;