Житіє....
едемські оповідки
- Адаме! Вставай! Та прокидайся вже, щоб тебе чорти розірвали!
- Га? Шо! Де я? А ти хто?
- Ах ти ж вилупок нікчемний! Це ж я – Єва!
- Тю! А я спросоння і не розібрав….
- Ти мені скажи, де ти вчора був? Де тебе чорти носили….
- Та де я був? Де я був…. Жінко, та ти хоча б розум маєш? Ми ж с тобою в Раю! Де я був… от уже….
- Піднімайся і відповідай – куди поділася наша одіж, яку я вчора так гарно випрала, вона ж була чиста - чистісінька …. І де вона тепер?
- Та хіба я їй сторож? Може хтось вкрав….
- Та кому тут красти, коли на весь Рай нас тільки двоє, кому?
- Ну, може чорти вкрали.
- Ага-а-а…! Он воно що! Це, мабуть ти їм відніс, щоб потім набратися, як свиня. Кажи, одежу закладав?
- Та я й не пам’ятаю. То ж було вчора, а сьогодні дивись який он гарний день!
- Вчора я була як справжня пані, а сьогодні гола і що ти мені на це скажеш?
- Євочко! Та ти так ще краща! Та одіж тільки заважала явити світу твою красу! Ти поглянь на себе в озерце і воно схвилюється від бажання обмити тебе своїми водами. А яка в тебе сідничка, так би її і поцьомав, на неї ж не тільки чорти очі луплять, а навіть сонце і те посміхається і відпускає своїх зайчиків.
- Адамчику! Ну, що ти таке кажеш, мені аж невдобно! І придумаєш вже таке….
- Євочко! Не переживай і не жалкуй за одежею, зараз літо, переходимо і так. А прийде осінь, так нам Господь видасть «осєннє – зімній комплект» і все буде гаразд. Іди до мне люба…. Ти ж мені так подобаєшься….
- Ох, Адамчику! Горе мені с тобою ….
м. Київ, 12 серпня 2021 р.
.gif "{#}")