15.08.2021 09:50
for all
17 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Каллистрат

Феодосій

бувальщина



 

Були часи коли у людей не було жодного особистого номера, а вірили вони лише в здорове і щасливе життя. На все про все у них були тільки імена і прізвища. І цього було досить щоб тебе сприймали як людину.

 

Так от….

 

Жила в селі подружня пара. Жили як і всі з роботою, з дітьми, з хазяйством.

Але коли всемогутній Господь з’єднував їх для спільного життя, то скоріш за все мабуть думав і дбав про гармонію свого величного труда.

 

І вийшло таке….

 

Степан – чоловік своєї дружини мав справжню мужську статуру як то і личить чоловікові. Характером був спокійний і урівноважений як ніхто більше.

Зінька ж - його дружина була невеликого зросту, худенька, швидка і скупувата. А характером вдалася таким про який в народі кажуть «Не приведи господи!». Степан інколи дивлячись на неї думав: «Якщо ця женщіна коли – небудь попаде в пекло, то чорти розбіжаться, а вона залишиться».

 

І народилася у них дитинка. Гарний такий хлопчик, дуже ловке дитя.

Захотілось їм назвати його Миколкою. Так от перед тим як іти до церкви його хрестити Степан і каже своїй жінці :

- Заглянь в наш курник та вибери там для батюшки гарну курку. Та дивись, шо б вона була і не стара і тілом жовтенька.

- Добре – кивнула йому головою у відповідь дружина, а сама подумала: «Хватить йому і десятка крашанок, бо має таку мордяку шо хоч поросят об неї бий».

 

Назавтра вони пішли до храму. Степан поважно ніс на руках майбутнього Миколку, а його Зінька дріботіла поряд з ним із хусткою в руках в якій було складено і ув’язано десяток вчорашніх яєць.

Зайшовши до церкви Зінька розв’язала хустку і тихенько виклала яйця на підвіконня. Проходячи мимо батюшка глипнув очима на подношеніє і спохмурнів лицем.

 

Коли вже все було прочитано і зроблено як то і треба батюшка ще раз сумно подивився на десяток принесених яєць і заглядаючи в святці возвістив:

- І нарікається оний младєнєц Феодосієм!

- Батюшка! Та ми ж хотіли – Миколкою! – смикнулася Зінька, але Степан притримав її за лікоть.

Похмурий батюшка ще раз заглянув в розкриту книгу і підтвердив:

- Феодосієм!

 

Коли йшли додому Степан мовчки ніс на руках вже нареченого Феодосія, а Зінька поряд все бідкалася і бідкалася:

- Не батюшка, а якийсь чорт патлатий, шо б його трясця взяла! Треба було йти в сусіднє село, там панотець не такий жадний. І принесла ж його до нас нечиста сила. Та шо б він луснув! Яєць йому мало…. Степане! Та ми ж хотіли шо б у нас Миколка був. Чого ти мовчиш?!

Степан з висоти свого зросту глянув на дружину і прорік:

- А я ж тобі казав, треба було курку брати!....

 

P. S. Господь все відає і передбачає, тому і виріс наш Хведосик в доброго і розумного Феодосія Степановича, мабуть, що таки в батька вдався )))

 

Пояснення:

- в святій Церкві завжди і на все був свій прейскурант і якщо ви хотіли мати для своєї дитини добре ім’я, то й гроші треба було платити гарні. Мабуть, що тоді святий Миколай був поважнішим аніж малозрозумілий селянам Феодосій. )))



м. Київ, 6 серпня 2021 р.

Публікації: Каллистрат

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 26.08.2021 18:14  © ... => Микола Коржик. 

Дякую за прочитання, пане Миколо! ))) 

 26.08.2021 09:30  Микола Коржик. => © 

Дуже сподобалось. Моя мати не пожаліли курку, бо я Микола. 

 15.08.2021 19:32  Анатолій Костенюк => © 

Феодосій - гарно назвали. А попу - сіль в очі, печінки в зуби! Гадові скупому...)))

 15.08.2021 12:39  Каранда Галина => © 

теж чула такі розповіді від старих людей. Яка б зараз корупція не була, але дитину батьки самі називають))).

Хоч зараз існує інша крайність: тупоголові батьки мажуть наректи дитину будь-яким словом чи набором знаків

"Офіційна позиція така: обмежень на присвоєння імені не існує. Яке ім`я подобається батькам, так вони й можуть називати дитину. На місцях органи реєстрації можуть відмовляти від того, що вони вважають нерозумним і неправильним. Але не органам реєстрації вирішувати, яким буде ім`я.