Дорожня книжечка
презентація
Нова, досі небачена книжечка, містить багато байок і історій, щоби переказувати їх з нудьги в дорожніх візках і на кораблях, а також в цирульнях і банях, розсіюючи тим самим обтяжливу меланхолію, щоб слухав і читав торговий люд, старий і молодий, сиріч кожний, без найменшого спотикання на шляху до ярмарку в гарній компанії.
Написана
ЙОРГОМ ВІКРАМОМ,
міським писарем в Бургхеймі.
Anno 1555
ВИСОКОПОВАЖНОМУ, БЛАГОРОДНОМУ, ВЕЛЬМИШАНОВНОМУ МАРТІНУ НЕЮ, ГРОМАДЯНИНУ І ХАЗЯЇНУ ГОТЕЛЮ « ПІД ЦВІТКОМ», ЩО В КОЛЬМАРІ, МОЄМУ ОСОБЛИВО ПРИХИЛЬНОМУ ПАНОВІ І ДОБРОМУ ДРУГУ.
Давним – давно поміж древніх ходило прислів’я, згідно якому серед різних вад, найгіршою є невдячність.
Оскільки не можу не визнати, що Вами виказана мені велика дружба, а по своїй вбогості мого необтесаного розуму не здатний віддячити тим же, то, щоб не впасти в гріх невдячності, спробував я догодити Вам тим, що в моїх силах. Бо «срібла і злата не маю, а те що маю, то віддам тобі» - так говорить святий Петро в «Діяннях апостолів» в третій главі.
Не те, щоб цю мою простеньку, непоказну книжечку, а тим паче самого себе уподобив я люб’язному Петру чи його святому слову, але моя книжечка виходить в світ із меланхолії, а не для настанови чи повчання, нікому в докір, не в осміяння і не в ганьбу, як Ви самі те побачите, прочитавши її.
Як це відомо усім, духовні і світські, князі і пани, кожного дня Вас відвідують і у Вас зупиняються і Ви в будь-який час і згідно до вподоби кожного готові повеселити Ваших постояльців байками і смішними вигадками, то я і підношу у відповідь на Ваше благодіяння заради Вашого задоволення це маленьке творіння.
А з того, що Ви маєте звичку кожного разу відправлятися в Страсбург на ярмарок у своєму візку, то Вас з другими панами і друзями ця книжечка, яка зрозуміла для всіх і кожного змогла би і розвеселити в дорозі. По цьому прошу не знехтувати цим скромним підношенням, бо воно від чистого серця з побажанням щасливого Нового року, щоб і в майбутньому, як і раніше, Ви бачили в мені доброго друга, готового до послуг.
Бажаю Вам і Вашій новій дружині багато щастя і благополуччя, вічного перебування в Царстві Небесному і блаженстві. Амінь.
Писано в Бургхеймі, нового року в Маріїн день від Різдва нашого всеблагого Господа 1555.
Ваш завжди готовий до послуг
Йорг Вікрам,
міський писар в Бургхеймі.
ДО ПРИВІТНОГО ЧИТАЧА.
З давніх часів, мій люб’язний і благодушний читачу, серед усього є така поговірка: коли чують ганебні або лайливі слова, то кажуть: «Замовкни бовдуре, таке годиться тільки для підводи або плавучої посудини», що, по-моєму, не дуже то й правильно, бо нерідко випадає порядним і гідним жінкам чи навіть молодим пані їздити на підводах або плавати на суднах, а вже їм-то не треба було б дошкуляти.
Але стрічаються деякі зухвалі люди, особливо з тих, хто бував битий палицями, то вони кажуть: «Хто носить черевики і чоботи, той ні в чому не кумекає» - і продовжують лихословити без всякого сумління, мало думаючи про слово Христове (Матвій, 18): « Хто спокусить одного із малих цих, віруючих в мене, то хай йому краще повісять на шию млинове жорно і потоне він у безодні морській». І далі Він говорить: «Горе світові від спокус, але й горе тому чоловіку, через якого проходить спокуса».
А чи не є особливою спокусою говорити такі пусті слова серед людей добропорядочних. Але з того, що і в таких місцях дозволено розважатися жартівливою бесідою, я пропоную вашим очам потішну книжечку, де ви знайдете чимало цікавих і забавних байок, при цьому таких, що нікого не вводять у спокусу.
Прошу вашої поблажливості, якщо той чи друга серед вас відчує себе зачепленим і почервоніє; тоді кожний вас запідозрить і буде говорити: «Коли цілиш в собачу зграю, нічого кричати, в кого-небудь та попадеш».
Бережи тебе Господь, люб’язний читачу!
Завжди твій доброзичливець
Йорг Вікрам.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА
м.Бургхейм, Німеччина, 1555 рік