ПРО ПАСТИРЯ, ЯКИЙ ВЧИВ СВОЇХ ПРИХОЖАН СВИСТІТИ У ВІДПОВІДЬ НА СКАЗАНУ БРЕХНЮ.
В одному із сіл жили погані, брехливі і злі селяни. Котрі в трактирі або де прийдеться лайливими словами звинувачували один одного в брехні, влаштовуючи так часто сутички і бійки, що пастор зі своєї кафедри багато разів забороняв їм це робити, але, на жаль толку від тих заборон було мало.
Одного разу, в неділю, коли добрий пастор був не дуже зайнятий вирішив він прочитати проповідь в якій звинуватив своїх прихожан в лайливості і сказав:
«Вже достеменно відомо, що мужики з вас ніякі. Скільки разів я забороняв вам лаятись, божитись, ловити один одного на слові і зчіплятися в бійках, але чим дальше тим гірше; що не слово, то тільки й чуєш «Ти брешеш», а по цьому виникають і всілякі сварки.
Так от, якщо хтось почує як другий бреше, то хай він йому не каже прямо «Брехня», а тільки свисне у відповідь. Тоді другий отямиться, сприйме це як жарт, а сам собі зметикує, що так говорити не годиться».
Почувши таке один хитруватий чоловік взяв та й намотав собі це на вус.
Потім пастор змінив тему і почав проповідувати про створення першої людини кажучи:
«Шановні прихожани, всемогутній Бог сотворивши небо і землю вирішив за необхідне створити ще й людину. По цьому взявши в руки кавалок глини, замісив її, а зліпивши з неї фігуру чоловіка притулив до паркану щоб та підсохла»
І тут пролунав свист від пам’ятливого селянина.
Пастор це почув і спитав у нього:
«То може ти думаєш, що я брешу?»
«Ні, панотче – відповідав йому чоловік – скажіть тільки хто робив той паркан, коли на землі не було ще жодної людини?»
