Один бідний дворянин позичив гроші у сільської громади і дав письмове зобов’язання, не користуючись правом дворянських вольностей, своєчасно платити лихву, бо інакше він попаде під арешт, або, навіть, під тюремне ув’язнення.
Але терміни проходили один за одним, а дворянин залишався глухим до селянських вимог і ті взяли його під арешт.
А йому було на те наплювати; поки він сидів під арештом, то селяни ще й платили за його утримання. Так, як з нього нічого було і взяти, то вони і нагрянули в Ротвейль, щоб затримати його і посадити до в’язниці, якщо він не розрахується негайно.
Для цього взяли та й направили до нього свого чоловіка, щоб той розшукав його, де б той не був, і зажадав з нього грошей, або посадять за решітку.
Посланець розшукав дворянина в селі, коли той сидів у цирульника, який підстригав йому бороду: посланий накинувся на нього з великим галасом і спитав про гроші. Дворянин же йому відповів:
«Заспокойся, я тобі заплачу».
Посланець відповів:
«Мені велено не відпускати вас, поки ви не розрахуєтесь».
Дворянин спитав:
«Чи можеш ти почекати, поки мені підстрижуть бороду?»
Селянин відповів:
«Ладно, почекаю».
Тоді дворянин сказав цирульнику:
«Більше не стрижи», - і цирульник залишив йому пів бороди.
Тут посланий спитав:
«Пане, чи не бажаєте ви достригтися?»
А дворянин відповів:
«Нізащо! Ти ж згодився чекати поки я обстрижусь; от і чекай скільки завгодно і не турбуйся я не острижусь, інакше мені прийдеться платити».
Селянин побачив, що його обдурили; кинувся до старости і хотів було затримати дворянина, але цирульник поміг тому втекти.
От і чекає посланець, коли дворянин зволить обстригти собі бороду, а селянам нема від цього ніякого проку. І по заслузі!
Не гідно селянам позичати гроші дворянам; навпаки, дворяни повинні давати селянам в борг.
