Дорожня книжечка
шванк - 24з рубрики / циклу «Дорожня книжечка»
24.
ЯК ОДИН ПОСОБЛЯВ ДРУГОМУ ЇСТИ СВОЮ БІДНІСТЬ.
Один добродушний хлопець вирушив на війну з надією відразу розбагатіти, але війна йшла недовго і дуже швидко скінчилась; ландскнехтів розпустили і, як то буває дуже часто, відправили додому без великих грошей, і наш добряк був серед них. Так що йому залишалося по дорозі до дому тільки жебракувати.
Йшов він якось мимо селянського будинку де сам хазяїн сидів за столом і снідав зі своїми чадами і домочадцями. Колишній воїн постукав у вікно і попросив хоча б пфеніг, щоби було на що рухатися далі. Селянин сказав: «Воістину люб’язний друг, у мене не так багато пфенігів, щоб їх роздавати, гроші в моєму домі недешеві. Але заходь і, якщо не погидуєш, поснідай зі мною: я чим багатий, тим і радий. Я готовий розділити с тобою мою бідність, послану мені Господом». Наш воїн був дуже голодний, зрадів їжі, сів до столу і з’їв всю бідність, ні з ким її не ділячи.
Коли він поїв і випив цілу корчагу молока (вина в домі було небагато), то подякував хазяїна і вирушив в дорогу. Йдучи по дорозі, він згадував слова, якими селянин запросив його розділити з ним бідність, а бідність здалася йому такою апетитною, що він посміхнувся і сказав до себе: «Боюсь, що мені прийдеться довго переварювати цю трапезу».
Так що, коли його потім питали, чому це він ніяк не розбагатіє, хлопець завжди відповідав, що пособив одному селянину з’їсти його бідність, а така страва не скоро перетравлюється.
От, якби воно перетравилось, то можна було б і на багатство розраховувати.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
м.Бургхейм, Німеччина, 1555 рік
