27.09.2021 20:15
only 18+
12 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Каллистрат

Адам

едемські оповідки

Адам сидів в тіні широколистого дерева і дивився на свій занадто розпухлий набалдашник.

«Прокляті оси – думав він – і це називається Раєм? А щоб йому трясця…. Хіба це життя, коли нема ніякого спокою так і оглядайся навкруги, щоб ні на тебе ніхто не наперся, ні сам ти ні на кого не попав.

І воно їм ото треба було, тим осам, знайшли собі забаву, робити нічого чи що? Тепер і ходи, як той матрос по палубі. Виглядає досить могутньо, але ж і болить нестерпно.

 

Ще і Євочка, щастя їй в пелену, розвеселилася не на жарт, спочатку жахнулася, але потім біс весілля взяв своє і от, ти, каже, мабуть не туди його вставляв, краще не чіпай лісові дупла, бо бджілки в них  мед збирають! От уже жінка так жінка! Гумор називається….

Ні, щоб пожаліти єдиного на світі мужчину, так вона подивилася на все це подивилась, щось там собі зміркувала, а потім і говорить: «Мабуть, що мені на ніч потрібно мати пеньюар від комарів». І де вона тільки те бачила і що воно є той пеньюар?

 

Невже Змій ради неї нехтує нашою мужською солідарністю і їй теж показує те саме господнє віконце – інтернет.

Господи, до якої ж зради можуть довести ці жінки, га? Треба буде розібратися зі Змієм, а то він її такому навчить, що мені за роботою потім і відпочити буде ніколи. Життя називається, щоб його чорти на собі носили….

 

У мене від того «пеньюару» аж мозок зіщулився, не приведи господи щоб там ще й звивина якась лишилась після цього.

 

Але ж як воно болить… холера… треба щось робити, може його чимось прикривати під час полуденного сну, щоб ніяка тварюка на нього не спокушалася, та от хоча б тим же листям? Головне щоб воно було до розміру і без скульптурних прикрас. Піду, пошукаю, може десь тут і ростуть гарні лопухи.

 

Господи, як же ті люди будуть жити в подальшому світі, Ти хоча б про це якось подумав, чи ні, лопухів же на всіх не вистачить і прийдеться їм бідним працювати, горе, горе….

Боже, а ще б ти закрив оте своє віконце – інтернет, не спокушай ним нікого, бо через ті пеньюари у мене і відпочинку скоро не стане і який тоді це буде Рай? Хто сюди захоче повернутись, та й люди перестануть плодитися, бо за роботою їх і робити буде ніколи.

 

Ех, буття, буття, битіє, одним словом…. Мабуть треба сходити до Змія та випити з ним по чарці яблуневої аква віти, може хоч трохи мізки відпустить, та й «за життя» поговоримо, як воно все далі буде.

 

І Адам, підперезавшись зірваною ліаною і прикривши до самих колін листом лопуха своє причинне місце, попрямував до мудрого Змія.

Так от і зачиналася людська цивілізація. )))))

 


 



м. Київ, 15 серпня 2021 р.

Публікації: Каллистрат

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 27.09.2021 22:55  Каранда Галина => ©