Едемське яблуко
едемські оповідки
- Адамцю, на скуштуй яблучко! Дивись яке воно гарне та червонобоке! Ось за цей бочок його і кусай, який же він запашний!
- Не хочу.
- Та воно ж тільки що з дерева, навіть на землі не лежало, чого ти не хочеш?
- Не - хо - чу!!
- Та що сталося? Ти якийсь не такий як треба, може тобі знову Гагарін вночі приснився?
- Ніхто мені не приснився, а я хочу спитати: де ти взяла це яблуко?
- Та де ж, як не у твого товариша Змія. Він мені його і дав.
- Тамбовський вовк йому товариш…. Ти коли брала це яблуко куди дивилась?
- Звісно, що на нього, щоб не було червиве.
- Жінко! Червиве яблуко, то є природа. Треба було на пику Змія дивитися, бо я його єзуїтську посмішку за дві верстви розгледів, а ти - ні, так як я буду їсти це яблуко, га? Зрада, чистісінька зрада! І це, називається друг? Щоб на ньому чорти свої онучі сушили.
А тобі скажу, якщо ти вже така хазяйка, то візьми поріж його на шматочки, добре підсуши на сонці, а коли прийдуть холоди, то ми з них приготуємо узвар, воно тоді вже буде без гріха. Сонце спалює все, навіть зраду…
І ще, дай йому якось знати що, якщо він ще раз запропонує тобі своє гріховне яблуко, то я зав’яжу його хвоста на морський вузол і він у мене тоді поповзає, гад повзучий…
От як в такому світі жити дальше, коли навіть під самим боком у Господа і така зрада твориться, не інакше як Сатана перевів своїх хлопців на преміальну оплату праці. Боже, боже, як же воно буде потім у тому світі?...
м. Київ, 27 вересня 2021 р.