10.09.2013 13:10
для всіх
194
    
  2 | 2  
 © Ірина Червінська-Мандич

Синиця в небі

Зачепило струну невідому,

нізвідки впало

стиглим яблуком

з гілки слів

на траву.

Колись

не лелеки крильми

той кришталь неба

розрізАли,

а синиця в руках

легесенько

дзьобом в ніс:

"Не-забудь, за-синай,

над-вечір-ній-серп-анок

місяць 

хай налиє

вина-вини

по-над-повен-край."

Раз ковток, ще ковток -

і-навІдліг-душа-по-вінця,

третій - густо вливає

у світ

сурогатний рай.

Я хмільна тим Едемом,

я п`яна і...

БожеВільна.

Тіло стрічкою Час 

заплітає собі в уста -

розкришилось хвилинами:

ВІйни-Свобідна-Сильна,

та завжди однакОві згори

у вогнях

міста.

Я танцюю, бо сумно.

На заході дні і ночі

зустрічаю,

розплівши коси,

на зло вітрам.

Та-танцюй-не-танцюй,

але виїли сльози очі

за синицею в небі і:

"Я тебе не віддам!"

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.10.2013 21:27  Ірина Затинейко-Михалевич 

дуже-дуже сподобався вірш - незвична форма...незвичні слова про глибокі почуття!

 10.09.2013 16:17  Деркач Олександр => © 

класно, дуже!!

 10.09.2013 13:12  Недрукована => © 

Я танцюю, бо сумно..
Крутий текст