Мінлива осінь – це моє життя

з рубрики / циклу «Ессе та нариси»

"Пробачте, осінь, я вас не впущу.
У вас мороз на скронях.
Не барабаньте пальцями дощу
вночі по підвіконнях"
#Ліна_Костенко

До себе в душу осінь не пущу, нехай собі панує за вікном, і вередує краплями дощу, співає з вітровієм в унісон…

Її колись любила золоту, купалася у сонячнім промінні, вона була подібна на весну у розмаїтому цвітінні…

Тепер лякає подихом зими, якась така похмура й збайдужіла, померкли літні диво-килими, і гама кольорів подекуди змарніла…

Колись було, як малахіт, довкілля, тепер дивує акварель осіння, змішались різні кольори до купи, і все це сотворили її руки…

До неї маю різні почуття, звичайно, осені завжди радію, коли зі мною тепла й гомінка, але коли сумна й холодна - скаженію…

Мінлива осінь – це моє життя, воно не тільки чорно-біле, сьогодні спогади про сильні почуття мене від холоду зігріли…

#Ольга_Шнуренко

м. Київ,