Осінь життя
Приходить осінь-рано ачи пізно
В житті у нашім, як журби роса
І як весна нас привітає ніжно
Із тихим сумом, що зника краса
Вона прийде повільно й непомітно
На скроні ляже голубий туман
І з болем в серці: тихим, многолітнім
Згадаєш все: весну, любов, обман…
Згадаєш ти всі радості і болі
І як ніколи зважиш ті роки
Й подякуєш можливо добрій долі
А може осінь пожалієш ти
Зоря заграє сяйвом золотавим
Заплачуть квіти з розквітом зими,
Замерзнуть ріки, і над мерзлим ставом
Свої серця не розігрієм ми.
І закрадається частіше отой сумнів
Чи так живу? Чи зможу я прожить
Щоб не жаліть, не плакати й не думать
А лиш осіннім щастям дорожить?..