Дорожня книжечка
шванк - 55з рубрики / циклу «Дорожня книжечка»
55.
ЯК ДВА ЗЛОДІЇ ВИЛІКУВАЛИ ПОПА ВІД ПОДАГРИ.
Два злодія крали довгий час разом і завжди ділили здобич порівну, не чинячи один одному жодної образи.
Одного разу прийшли вони в маленьке містечко, де їм не повезло. От вони і вирішили навідатися в одне село і зайнятися своїм ремеслом, щоб поправити свої справи.
Вони озирнулися навколо, і один з них побачив цілу купу горіхів біля одного з будинків, от він і уподобав його для свого нічного візиту.
Другий знайшов вівчарню, де вівці і барани були особливо жирні, і нашому злодюжці так і кортіло вкрасти хоча б одну; вранці вони мали намір продати горіхи і барана в містечку.
Діло стало за місцем, де можна було б сховати вкрадене вночі. Нарешті вони вибрали для цього гробницю, або склеп; там повинен був чекати другого той, хто прийде зі здобиччю першим.
А в селі жив дуже багатий піп, який якраз тоді лежав у важкій подагрі, і були у нього два сильних молодих прислужника, які доглядали за ним і переносили його туди-сюди.
Коли стемніло, обидва злодії пішли кожен своєю дорогою. Крадій з горіхами упорався першим і притяг в гробницю повний мішок. Вже і не знаю, що заважало другому, але він ніяк не міг попасти у вівчарню. Його напарник сидів на кістках мертвих, гриз горіхи і, від нічого робити розкидав шкаралупи з горіхів по склепу.
Сталось так, що у попа серед ночі погасла свічка. Піп розсердився на своїх прислужників, які поснули, не потрудившись запалити лампу.
Коли їм не вдалося викресати вогню, піп велів одному з них сходити до гробниці і там розжитися вогнем. Хлопчина був легкий на ногу, добіг до склепу і, коли спускався по східцях, почув, як злодій гризе горіхи, розкидаючи шкаралупи, від чого служка оторопів з жаху. Він прожогом кинувся до дому, так і не діставши вогню.
Піп рвав і метав, але, коли прислужник розповів йому в чому справа, піп відправив з ним другого прислужника. Наблизившись, вони обидва почули, що робить злодій на кістках, і обидва ледве добігли до дому.
Вогню вони так і не принесли, і піп був у нестямі; він велів своїм служителям покласти на носилки гарні м’які подушки і віднести до гробниці його самого.
Прислужники виконали наказ, вони донесли його до гробниці. Злодій, який сидів на кістках, вирішив, що прийшов його напарник з бараном, і подав голос із гробниці: «Давай! Давай! Я допоможу тобі!» Прислужники подумали, що це диявол, кинули попа – і давай бог ноги.
Думаючи, що його товариш притяг барана, злодій засовався на мертвих кістках і напівголоса спитав: «Він жирний?» Піп так налякався, що забув про свою подагру і утікав як навіжений; злодій кинувся за ним, думаючи, що його товариш не хоче ділитися, і закричав: «А де моя частка?» - «Ні, нечистий дух, - відгукнувся священик, - ти нічого не отримаєш!» - «А ти не получиш горіхів». Тоді піп сказав: «Я готовий відмовитись від горіхів на вічні віки».
Вранці він зібрав селян і роздав їм усі горіхи, якими брав церковну десятину, і подагра у нього пройшла.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
м.Бургхейм, Німеччина, 1555 рік
