Київські каштани
з рубрики / циклу «рассказы - 2»
«Знову цвітуть каштани,
Хвиля дніпровська б’є
Молодість мила - ти щастя моє…»
- Господи, який же я щасливий…
- Господи, ти мене чуєш?!
- Ага. А розумієш, чому я щасливий?
- Та воно так. Всі живуть, але не всі щасливі.
- Чому я щасливий? Господи, ну ти як в школу не ходив, ти Київ бачив?
- Ну і … Хрещатик, Хрещатик в каштановому цвіті…
- О боже, та як це що? Господи, та чи тобі за роботою ніколи, чи ти зовсім геть неуважний, а може ти вже і старий став, га?...
- Та знаю, знаю я, що ти вічний… Тільки от каштани на Хрещатику не вічні…
- Чого? Так я ж тобі і хочу оце розказати… Чого, чого… Про щастя б не забути…
- Ось дивись: після війни Хрещатик перебудували. Ну, те що асфальт на нього поклали, то вже таке, хай буде, а от головне: на ньому висадили каштани. Відчуваєш?…
- Слухай далі: особливо активно каштани в Києві висаджували в 60-70 роки, добре діло робили люди, Київ навіть був найзеленішим містом Європи. А як в ньому було тепло і затишно… Пам’ятаєш? Ну, от бачиш, і так вже сталося, що і я тоді в ньому жив і був молодим як і в тій пісні написано. І по каштанових алеях Хрещатика ходив, ну, а як же!
От від того і щастя було, що я був молодий і веселий, а навколо мене кипів каштановий цвіт! Та не тільки на Хрещатику, а по всьому місту, Господи, якби ти тільки бачив той рай!
- Бачив? Де? Та якщо то не Київ, то і рай там ніякий. Може ти Біблію читав? Так там точно не Київ, а невідомо що. Ладно. Смаки у всіх різні… Та й Києва на всіх не вистачить… та нехай і їм щастя буде…
- А тепер от тільки сум і пам’ять….
- Та ні, роки то таке: приходять і відходять, а ось каштани на Хрещатику вмерли, та і в місті вже не те. Чого?
- Господи, а ти людей давно бачив? То ти б подивився, бо може треба в них щось там підрихтувати?
- Права людини? Та які вже там з них люди – сущі демони на своїх таратайках. З міста зробили газову філію пекла. Все вмирає: і краса, і ніжність. Сатана їм рідний батько.
- Господи, та вони й до крилець прироблять моторчики! Треба в них щось докорінно змінювати. То може б ти виділив хвилинку уваги на цих злиднів, га? Ти ж логік? Логік. По цьому розумієш: не буде їх, не буде і тебе. І як ти тоді будеш знати, що таке щастя? Отож…
Примітка від автора: Каштани в Києві почали відмирати десь з 2000 року. А до того було дуже гарно!
м. Київ, 12 листопада 2021 року.
