15.11.2021 09:00
for all
9 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Каллистрат

Київські каштани

Київські каштани

«Знову цвітуть каштани,

Хвиля дніпровська б’є

Молодість мила - ти щастя моє…»

 

- Господи, який же я щасливий…

- Господи, ти мене чуєш?!

- Ага. А розумієш, чому я щасливий?

- Та воно так. Всі живуть, але не всі щасливі.

- Чому я щасливий? Господи, ну ти як в школу не ходив, ти Київ бачив?

- Ну і … Хрещатик, Хрещатик в каштановому цвіті…

- О боже, та як це що? Господи, та чи тобі за роботою ніколи, чи ти зовсім геть неуважний, а може ти вже і старий став, га?...

- Та знаю, знаю я, що ти вічний… Тільки от каштани на Хрещатику не вічні…

- Чого? Так я ж тобі і хочу оце розказати… Чого, чого… Про щастя б не забути…

- Ось дивись: після війни Хрещатик перебудували. Ну, те що асфальт на нього поклали, то вже таке, хай буде, а от головне: на ньому висадили каштани. Відчуваєш?…

- Слухай далі: особливо активно каштани в Києві висаджували в 60-70 роки, добре діло робили люди, Київ навіть був найзеленішим містом Європи. А як в ньому було тепло і затишно… Пам’ятаєш? Ну, от бачиш, і так вже сталося, що і я тоді в ньому жив і був молодим як і в тій пісні написано. І по каштанових алеях Хрещатика ходив, ну, а як же!

От від того і щастя було, що я був молодий і веселий, а навколо мене кипів каштановий цвіт! Та не тільки на Хрещатику, а по всьому місту, Господи, якби ти тільки бачив той рай!

- Бачив? Де? Та якщо то не Київ, то і рай там ніякий. Може ти Біблію читав? Так там точно не Київ, а невідомо що. Ладно. Смаки у всіх різні… Та й Києва на всіх не вистачить… та нехай і їм щастя буде…

- А тепер от тільки сум і пам’ять….

- Та ні, роки то таке: приходять і відходять, а ось каштани на Хрещатику вмерли, та і в місті вже не те. Чого?

- Господи, а ти людей давно бачив? То ти б подивився, бо може треба в них щось там підрихтувати?

- Права людини? Та які вже там з них люди – сущі демони на своїх таратайках. З міста зробили газову філію пекла. Все вмирає: і краса, і ніжність. Сатана їм рідний батько.

- Господи, та вони й до крилець прироблять моторчики! Треба в них щось докорінно змінювати. То може б ти виділив хвилинку уваги на цих злиднів, га? Ти ж логік? Логік. По цьому розумієш: не буде їх, не буде і тебе. І як ти тоді будеш знати, що таке щастя? Отож…

 

Примітка від автора: Каштани в Києві почали відмирати десь з 2000 року. А до того було дуже гарно!


 

 



м. Київ, 12 листопада 2021 року.

Публікації: Каллистрат

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 16.11.2021 10:26  Анатолій Костенюк => © 

Мізки треба підрихтувати... Дякую, пане Каллістрате!

 15.11.2021 21:39  © ... => Каранда Галина 

Так то ж Іспанія. У них там різні сорти каштанів ростуть. Вони їх і так їдять, і коржики випікають, і консервують, і варення з них роблять.

Природні рятівники людей від голоду, але і без цього вони їх кожного року збирають, ну, як у нас яблука і їдять )))

 15.11.2021 20:23  Каранда Галина => © 

Ну то ж інший сорт наче... Каштани в нас збирають. Їх приймають, здається, для виробницива ліків. Але щоб їх хтось їв у нас - такого не чула. 

 15.11.2021 20:17  © ... => Каранда Галина 

Дивився якось в ЮТ пізнавальний фільм про те, як в одній із провінцій Іспаніі збирають їстівні каштани, і що з них виготовляють. Дуже цікаво. Так от там у них ростуть і зберігаються каштани бува що і по півтора два століття, в три обхвати. В раніші часи спасали населення від голоду. Корисне дерево )))

 15.11.2021 19:40  Каранда Галина => © 

Каштани - то мій біль.
Вони не лише в Києві - вони по всій Україні (і не тільки!) Хворіють і відмирають. Весною ще нічого - цвітуть якось, а восени дивитись боляче на їхні зіщулені іржаві залишки листочків.
В Полтаві теж на центральній вулиці Каштанова алея. Я в студенстві ще по старій гуляла. Зараз вже нова виросла: каштани не довговічні...