Каштани в задумі... Мандрує літо...
Каштани в задумі... Мандрує літо
І виколисує дитячий сміх.
Присів в алеї вечір сумовито
І вітерець не дмухає в свій міх.
Шкільне подвір`я зовсім спорожніло,
До осені у тиші спочива.
Чомусь в душі знов болем защеміло –
То в пам`яті дитинство ожива...
Роки минають у турботах буднів,
Все глибше поринає наш той світ.
Та тільки в серці часу непідсудні
Знайомі посмішки крізь товщу літ.
Львов, 29.07.2019