30.11.2021 10:43
for all
24 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Ольга Шнуренко

Котячі мемуари

"Тільки коти знають, як отримати
їжу без зусиль, житло без замка
і любов без хвилювань"
(У. Л. Джордж)

Кажуть, коти - живучі, що в них є сім життів. Сьогодні я розповім сім історій про моїх улюбленців, яких нещодавно не стало…


Перша історія

Коли Тигрик був зовсім крихітний і спав у мене під боком, я одного разу вставала з дивана і він, цей незграбний диван, перекинувся і кошеня накрила і я, і диванне ліжко.

Цілу добу котеня лежало і не ворушилося. Я так плакала, думала, що кіт помре, а моя подруга сказала, що моє тигреня просто у стані больового шоку. І дійсно, через пару днів він уже бігав, стрибав, грався, як нібито нічого не трапилося…


Друга історія

Коли Тигрик підріс, він отруївся консервами «Віскас». Я носила його на руках у лікарню. Спочатку уколи робили лікарі, а потім я сама. Але кіт перестав їсти, лежав на шафі і сумно дивився на мене. Серце моє краялося і душа боліла.

Одного дня моя сусідка принесла гарного котика, з чисто вимитою шерстю, в тілі і, як виявилося пізніше, з хорошими манерами. Вона сказала, що якщо Тигрик помре, то для мене втіхою стане темне котеня.

Новий гість поїв із миски Тигрика, стрибнув у пісочок, попив воду з крана у ванній кімнаті. «Домашній» – подумала я.

І тут відбулося справжнє диво! Тигрик раптом ожив, стрибнув з висоти на підлогу і почав їсти, пити і навіть гратися з новим другом.

Я назвала котеня Мурзіком, тому що в нього мордочка була різнокольорова, ніби замурзана. Я вирішила, якшо Мурзік врятував Тигрика, то хай залишається жити з нами. З того часу мої коти жили, як рідні брати, хоча порода і окрас у них - різні…


Третя історія

Коли ми влітку були в селі, мій Тигрик любив сидіти на тину, або ж на хвіртці. Одного дня раптово з’явився сильний вітер, кіт злякався і стрибнув на землю, але промахнувся і вдарився грудною кліткою об гострий корч дерева. Це трапилося в неділю, у ветлікарні був вихідний, тому я його понесла до лікаря тільки в понеділок. Цілу добу він не їв, не пив і лежав нерухомо.

Ветлікарня є тільки в районному центрі на окраїні міста, і я кілька кілометрів йшла пішки і несла Тигрика на руках. Після того, як котові укололи обезболюючі і протизапальні ліки, мій котуся вже додому біг сам підтюпцем. Потім ще певний час я робила йому уколи вдома власноруч і давала ліки в таблетках, і згодом кіт повністю одужав…


Четверта історія

Мій Тигрик - дуже допитливий. Коли ми знову були в селі, він бігав до сусідів і годинами сидів біля маленьких курчат та качок і просто спостерігав за ними. Мій котейко нікого не чіпав і нікого не душив, тому що все життя їв спеціальний корм для котів і живе м`ясо його не цікавило.

Але його запідозрив у злих намірах сусідський собака, погнався за ним і, коли Тигрик був уже на паркані, пес підстрибнув, спіймав кота за задню лапу і відкусив йому кусочок пальця. І знову мій рудий кіт пішов на лікарняний.

Цілий тиждень я його рятувала різними способами, але він знову не їв і не пив. Тоді я взяла велику дорожню сумку, поклала туди кота і сказала: «Ну що ж, поїдемо знову робити уколи». І що ви думаєте? Кіт вистрибнув із сумки і почав ходити! Мабуть Тигрик трохи хитрував, не рухався і насолоджувався, що я за ним так старанно доглядаю…


П’ята історія

Ця історія вже про Мурзіка. Він весь час спав у мене на грудях і через деякий час захворів. Коли йому зробили аналізи, то сказали, що в нього гормональний збій і запитали, де мій кіт любить спати. Після моєї розповіді лікар порекомендував мені піти на консультацію до ендокринолога і перевірити щитовидну залозу.

В результаті перевірки виявилося, що мені терміново потрібно робити операцію. Ось так ціною власного здоров’я мій кіт врятував мені життя…


Шоста історія

Кожного разу, коли ми були влітку в селі, мої коти ділили територію. Тигрик у сусіда цілими днями ловив мишей на городі, або в невеличкому ліску, бо він – завзятий мисливець.

А Мурзік лежав цілими днями на даху і грівся на сонці. Іноді в кущах бузку він ловив горобців, але не душив, приносив їх додому і клав у мене під вікном, а я потім цих пташок годувала і напувала.

Одного разу Мурзік не прийшов додому на ніч. Його шукала не тільки я, а й сусіди, бо всі його дуже любили за те, що він пухнастий, товстий і спокійний, як удав, а ще дуже лагідний. З ним любили гратися сусідські діти.

Але наші пошуки були марними. Цілу ніч я не могла заснути. На світанку вийшла в двір, взяла Тигрика на руки і сказала »Немає вже твого братика».

Мурзік, який, як з’ясувалося пізніше, спав на горищі у сусіда, почув мій голос і став голосно м`явчати і битися всім тілом об дах. Ми взяли драбину і визволили кота з полону. Коли я взяла його на руки, я від радості кричала...


Сьома історія

Я дуже хотіла мати собаку, щоб вигулювати її в парку і заодно зміцнювати своє здоров’я, але так сталося, що в моєму житті з’явилися коти і я їх почала тренувати: вигулювала на поводках кожен день у лісопарку, вчила ходити по різних гімнастичних предметах на спортивному майданчику.

Тигрику це дуже подобалося, а лінивий Мурзік відмовлявся і, коли Тигрик тренувався, Мурзік лежав у мене на плечі та іронічно усміхався.

Одного разу ми їхали в метро і Мурзік, як завжди, лежав сонний на моєму плечі. Зайшла група японців і почали його фотографувати. Мурзік навіть оком не повів і зовсім не реагував на спалахи світла. От що значить кіт-флегматик.

Іншого разу сімейна пара іноземців попросили дати їм на певний час Тигрика, щоб зняти з його участю домашнє відео. Їх двоє діток були на роликах і вони по черзі брали Тигрика за повідок і він біг попереду, ніби собака в упряжці.


P.S. Тепер моїх улюбленців вже немає. Вони прожили довге і, не дивлячись на вище згадані пригоди, щасливе, сите й комфортне життя… Я їх любила і вони мене також… Мені залишилися спогади й світлини… А ще неймовірна тиша в домі, до якої не так легко звикнути…


#Ольга_Шнуренко



м. Київ, 

Публікації: Ольга Шнуренко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 30.11.2021 23:45  © ... => Каранда Галина 
 30.11.2021 23:28  © ... => Каранда Галина 

Мої коти їли тільки магазинну котячу їжу, але з одного боку, інстинкт полювання все ж таки був, а з іншого боку - вони мені приносили їжу на сніданок... 

 30.11.2021 20:11  Каранда Га... => © 

Хороші оповідки.

Добра ви людина.

Я трохи не зрозуміла про горобців. Якщо кіт їх "не душив", то що він їм робив, що вони лежали на порозі і ждали, доки ви їх відпоєте?