Траурний вірш
Я помру навесні
Можливо зранку
І трави зелені, густі
Вислухають всі мої забаганки
Я помру навесні
А ти заклопотана, зайнята
Знайдеш мене у глухій тишині
І будеш довго плакати
Здається, зараз найкращий час
Аби жити, творити, любити
Буяє цвітом красуня Весна
А я вибираю — гнити
Одягну найкраще своє вбрання
Взую зі шкіри топанки
Збрию щетину, помию зад
Бо ж це таки трапиться зранку
Ти вгамуєш сльози, зріжеш тюльпани
На похороні буде гарно
Вдягнеш ті темні свої окуляри
Бо сонце світить нещадно
На останній зупинці з кривими хрестами
Я весною набудусь удосталь
Напис на могилі віршованими рядками
Не чекаю ні ангела ні чорта
Ти зламаєшся трохи і склеїшся знов
Бо весною прозорі тіні
І з думками про літо та нашу любов
Купиш нове, чорне бікіні