Гермес і Аполлон - I
розмови богівз рубрики / циклу «РОЗМОВИ БОГІВ»
ГЕРМЕС. Чому це ти такий похмурий, Аполлон?
АПОЛЛОН. Ех, Гермесе! Нещастя переслідує мене в ділах любовних.
ГЕРМЕС. Так, це дійсно сумно. Але що все-таки засмучує тебе? Чи не випадок бува с Дафною все ще тебе мучить?
АПОЛЛОН. Ні, не те; я оплакую мого улюбленця, сина Ебала із Лаконії.
ГЕРМЕС. Що таке? Хіба Гіацинт помер?
АПОЛЛОН. На жаль – так.
ГЕРМЕС. Хто ж його згубив? Хіба знайдеться десь така бездушна людина, яка б зважилася вбити цього прекрасного юнака.
АПОЛЛОН. Я його сам і вбив.
ГЕРМЕС. Аполлоне, ти впав в божевілля?
АПОЛЛОН. Ні, це нещастя сталося проти моєї волі.
ГЕРМЕС. Яким же чином? Скажи мені, я хочу знати.
АПОЛЛОН. Він навчався метати диск, і я кидав його разом з ним. А Зефір, проклятий вітер, давно був закоханий в нього, але без усякого успіху, і не міг знести того, що хлопчик не звертає на нього ніякої уваги. І от, коли я, як то і треба, кинув диск вверх, Зефір подув з Тайгету і поніс диск прямо на голову юнака, так що від удару хлинув струмінь крові, і мій улюбленець помер на місці. Я кинувся в погоню за Зефіром, пускаючи в нього стріли, і переслідував його до самих гір. Хлопчикові ж я спорудив курган в Аміклах на тому місці, де і вразив його диск, і змусив землю народити з його крові чудову квітку; ця квітка прекрасніша за всі квіти світу, Гермес, і на ній видно знаки, які показують плач за померлим*. Хіба я не правий, коли томлюся скорботою?
ГЕРМЕС. Ні, Аполлоне: ти знав, що зробив своїм улюбленцем смертного; по цьому не слід тобі страждати від того, що він помер.
Примітка: … і на ній видно знаки, які показують плач за померлим*… - по грецькому повір’ю, на листі гіацинта можна побачити знак AI (ай), який викликає уявлення про скорботні вигуки;
- на заставці - скульптура Гіацинта.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.