Пан і Гермес
розмови богів з рубрики / циклу «РОЗМОВИ БОГІВ»
ПАН. Здрастуй, батьку Гермес.
ГЕРМЕС. І тобі здоров’я. Але який же я тобі батько?
ПАН. Так, значить, ти не кіленський Гермес?
ГЕРМЕС. Він самий. Але чому ти називаєш себе моїм сином?
ПАН. Так я твій незаконний син, який раптово для тебе народився.
ГЕРМЕС. Клянусь Зевсом, ти скоріше схожий на сина блудливого козла і кози. Який же ти мені син, коли в тебе роги і такий ніс, і мохната борода, і ноги, як у козла, з роздвоєними копитами, і хвіст ззаду?
ПАН. Ти смієшся наді мною, батьку, над твоїм власним сином; це дуже невтішно для мене, але для тебе іще менш втішно, що ти приводиш у світ таких дітей; я в цьому не винен.
ГЕРМЕС. Кого ж ти назовеш своєю матір’ю? Що ж я, з козою, чи що, зійшовся ненавмисно?
ПАН. Ні, не з козою, але застав себе згадати, чи не спокусив ти одного разу в Аркадії одну благородну дівчину? Що ж ти кусаєш пальці, думаючи так, як нібито не можеш згадати? Я кажу про дочку Ікарія – Пенелопу.
ГЕРМЕС. Так від чого ж вона народила тебе схожим не на мене, а на козла?
ПАН. Ось, що вона мені сама про це сказала. Посилає вона мене в Аркадію і каже: «Сину мій, твоя мати – я, спартанка Пенелопа, що ж стосується твого батька, то знай, що він бог, Гермес, син Майї і Зевса. А те, що в тебе роги і козлині ноги, цим ти не турбуйся: коли твій батько зійшовся зі мною, він був в образі козла, не бажаючи, щоб його пізнали; від цього ти і став схожим на козла».
ГЕРМЕС. Клянусь Зевсом, ти правий: я щось таке згадую. Так, значить, я, гордий своєю красою, сам ще безбородий, повинен називатися твоїм батьком і дозволяти всім сміятися над тим, що у мене такий гарненький синок?
ПАН. Тобі, батьку, нічого соромитися із-за мене. Я музикант і дуже гарно граю на сопілці. Діоніс без мене обійтися не може: він зробив мене своїм товаришем і учасником таїнств, я стою в голові його свити. А якщо б ти бачив, скільки в мене стад біля Тегеї і на схилах Партенія, ти був би дуже радий. Мало того: я володію всією Аркадією; я недавно так відзначився в Марафонській битві, допомагаючи афінянам, що в нагороду за мої подвиги отримав печеру під Акрополем, - якщо ти будеш в Афінах, побачиш, якою повагою там користується ім’я Пана.
ГЕРМЕС. Скажи мені, Пан, так, здається, тебе звати, - ти вже одружений?
ПАН. О ні, батьку. Я надзвичайно влюбливий, однієї для мене мало.
ГЕРМЕС. Тебе, мабуть, втішають кози?
ПАН. Ти наді мною смієшся, а я живу з Ехо, з Пітією, з усіма менадами Діоніса, і вони мене дуже цінують.
ГЕРМЕС. Знаєш, синку, про що я тебе перш за все попрошу?
ПАН. Наказуй, батьку: я постараюся все виконати.
ГЕРМЕС. Підійди ближче і обійми мене; але дивись не називай мене батьком при сторонніх.
Примітка: - на заставці: скульптурна група Афродіта, Пан і Ерот, мармур, виготовлена біля 100 року до н. е.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.
