Дроворуб та Гермес

байка Езопа

Раз дроворуб втопив у вирі

свою сокиру і в сльозах

жаліється, що ох і ах,

хоч сам топися без сокири.

Почув його слова Гермес,

коли прогулювався бором,

тож розпитав його про горе

і виник в бога інтерес.

Пірнає в річку, дістає

страждальцю золоту сокиру:

– «Твоє – віддам, тобі повірю.»

– «Ні – каже дядько – не моє.»

Пірнає вдруге, де стояв,

виносить срібну вже сокиру,

а той відповідає щиро:

– «І ця сокира не моя!»

Його сокиру дістає

Гермес і дядькові за чесність,

за простоту і за відвертість,

всі три сокири віддає.

Приходить дроворуб в село

і всьому, що в шинку́, народу

розповідає про пригоду,

як з богом йому повезло́.

Та заздрість за людьми стоїть.

Один втопив сокиру й відчай

вдає і все Гермеса кличе,

благає, щоб дістав її.

Та як побачив золоту,

– «Моя!» – кричить. Бог посміхнувся

та до Олімпу повернувся;

сокиру не дістав просту.

Мораль: і ти завжди буть чесним

в душі перед Отцем небесним.