Викриття Зевса
з рубрики / циклу «ЛУКІАН»
1. КІНІСК. Я не буду тобі набридати, Зевс, проханнями про багатство, скарби і царську владу, про все те, що так бажане для інших, а тобі зовсім не легко це виконати: я, принаймні, не раз помічав, що ти робиш вигляд, наче і не чуєш цих прохань. А я б хотів від тебе тільки одного, та й то самого найдрібнішого.
ЗЕВС. Що ж це таке, Кініск? Тебе не спіткає невдача, особливо, якщо в тебе потреба в самому малому, як ти і стверджуєш.
КІНІСК. Дай мені відповідь на одне неважке запитання.
ЗЕВС. Воістину твоє прохання невелике і його легко виконати! Питай скільки забажаєш.
КІНІСК. Справа ось в чому, Зевс. Ти, мабуть-що, читав поеми Гомера і Гесіода, - скажи мені, чи правду розповідали нам ці рапсоди про Рок і Мойр, нібито неминуче те, що вони кожному призначать при його народженні.
ЗЕВС. Все це істинна правда. Ніщо не стається без волі Мойр, але все, що виникає має таку долю, яка призначена їхньою пряжею, - інакше і бути не може.
2. КІНІСК. Так що, коли той же Гомер говорить у другому місці своєї поеми:
Або, всупереч долі, ти зійдеш в обитель Аїда, (1)
і тому подібне, ми можемо стверджувати, що все це нісенітниця?
ЗЕВС. Звісно, бо ніщо не може відбутися без Мойр і їх законів, нічого всупереч їхній пряжі. А поети, якщо вони натхненні Музами, співають правду; коли ж їх залишають богині і вони починають творити від себе, тут-то і виникають помилки і протиріччя; це можна пробачити: адже люди і не можуть знайти істину, коли їх залишає те, чия присутність і творила.
КІНІСК. Нехай буде так. Але от що мені ще скажи: адже Мойр три – Клото, Лахеса і Атропа?
ЗЕВС. Звісно.
3. КІНІСК. Ну, а Рок і Доля, - адже вони теж досить відомі, - хто вони такі і в чому їхня влада? Чи рівня вони Мойрам, чи може в чому-небудь і вище за них? Я, принаймні, чую від усіх, що нема нічого більш могутнього чим Рок і Доля.
ЗЕВС. Не дозволено тобі все знати, Кініск. І заради чого ти розпитуєш мене про те, що стосується Мойр?
4. КІНІСК. Скажи мені ще тільки одне: вам вони теж наказують, і вам приходиться висіти на їх нитях?
ЗЕВС. Приходиться, Кініск. Чому ти посміхаєшся?
КІНІСК. Я згадав із Гомера ті слова, які ти говорив, коли виголошував промову в зібранні богів і погрожував їм, обіцяючи повісити весь всесвіт на золотому ланцюзі. Ти сказав, що спустиш цей ланцюг з неба, і всі боги, ухопившись за нього, при всьому бажанні будуть не в змозі перетягти його до себе – тобі ж легко вдасться всіх їх підняти разом «з самою землею і з самим морем». Як я захоплювався твоєю силою! Я тремтів, слухаючи ці слова! А тепер, після твоїх пояснень, я бачу, що ти сам зі своїми погрозами і ланцюгами висиш на тоненькій ниточці. Мені здається, що у Клото більше прав похвалятися своєю силою, так як вона підіймає тебе, витягуючи на своєму веретені, як рибалки здобич на вудці.
5. ЗЕВС. Не розумію, до чого всі ці питання.
КІНІСК. А от до чого, Зевс. Але, заклинаю тебе Мойрами і Роком, не гнівайся і не будь невдоволеним, слухаючи ці правдиві і відверті слова. Якщо справи такі, що над усіма панують Мойри, і ніким ніщо не може бути зміненим з, одного разу, встановленого ними порядку, то для чого ж ми, смертні, робимо жертвоприношення і гекатомби, прохаючи їх про різні благодіяння? Не розумію, яка нам користь від цих турбот, якщо ми не можемо силою наших молитов ні позбавитися зла, ні скористатися якою-небудь божою милістю.
6. ЗЕВС. Я знаю, де ти навчився цим хитрим запитанням – у проклятих софістів, які говорять, що ми не піклуємось про людей; адже вони від нечестя задають подібні питання, відвертаючи і інших приносити жертви і молитися, так як це, начебто, марно: ми і не піклуємося про те, що у вас відбувається, і зовсім безсилі в справах земних. Але їм не поздоровиться від таких промов!
КІНІСК. Клянусь веретеном Клото, Зевс, я говорив не за їхнім наущенням і сам не знаю, як прийшла наша розмова до того, що жертвоприношення не потрібні! Але все таки, якщо можна, я задам тобі ще декілька коротких запитань, а ти відповідай без страху і як можна впевненіше.
ЗЕВС. Питай, якщо тобі не жаль витрачати час на таку балаканину.
7. КІНІСК. Ти стверджуєш, що все здійснюється з волі Мойр?
ЗЕВС. Так, я стверджую це.
КІНІСК. А ви можете що – небудь змінити або розкрутити веретено?
ЗЕВС. Ні в якому разі.
КІНІСК. Хочеш, щоб я вивів те, що із цього випливає, чи вже все ясно і без моїх слів?
ЗЕВС. Цілком зрозуміло. Але ті, хто приносить жертви роблять це не у вигляді винагороди чи купівлі у нас чого-небудь, але лиш із благочестя.
КІНІСК. Що ж, добре, якщо ти визнаєш, що жертвоприношення робляться не заради користі, а з деякої доброзичливості людей, які шанують вищих. Правда, якби тут з’явився хто-небудь із софістів, він, мабуть що, спитав би тебе, чому ти вважаєш, що боги являють собою щось добре, якщо вони знаходяться в такому ж рабстві, як і люди, і слугують тим же володаркам Мойрам. Адже для софістів мало одного ствердження безсмертя, щоб вони вас за це приймали за вищих істот. Ваше становище значно гірше людського: нам хоча б смерть дарує свободу, а ваше нещастя безмежне, і ваше рабство, намотане на велике веретено, буде тягтися вічно.
8. ЗЕВС. Одначе, Кініск, ця вічність і безкрайність – блаженна, і ми живемо серед всіляких насолод.
КІНІСК. Не всі, Зевс; і у вас в цьому ділі відмінності та велика плутанина. Ти от щасливий, тому що цар і можеш підняти землю і води, як відро із колодязя. А от Гефест кульгавий і повинен займатися ремеслом коваля, а Прометей був колись навіть розіп’ятим. А що мені сказати про твого батька, (2) який і до цього часу знаходиться в Тартарі і закований в ланцюги? Кажуть, начебто ви страждаєте від любові, від ран і буваєте у людей рабами, як твій брат у Лаомедонта чи Аполлон у Адмета. Подібне життя мені не здається особливо блаженним; я думаю, що деякі із вас щасливі і багато обдаровані, а інші, навпаки, залишені без усього. Я вже не кажу про те, що і грабують вас, як і людей, і святотатці вас обкрадають, і в одну мить ви перетворюєтесь із багатіїв в жебраків. А багато хто із вас, золоті чи срібні, були розплавлені, кому випала, очевидно, така доля.
9. ЗЕВС. Одначе! Це дуже зухвало, те що ти зараз говориш, Кініск; ти покаєшся в цьому.
КІНІСК. Не дуже-то і загрожуй, Зевс. Адже ти знаєш, що зі мною нічого не станеться, що не вирішене Мойрою раніше за тебе. Адже і святотатці не всі бувають покарані, а більшість із них уникають вашого правосуддя, тому що, мабуть, вам не судилося їх схопити.
ЗЕВС. Ну, хіба я не говорив, що ти один із тих, які в своїх міркуваннях заперечують божий промисел?
КІНІСК. Не знаю, чому ти так боїшся; щоб я не сказав, ти підозрюєш, що все це – їхні уроки.
10. Я ж охоче спитав би тебе ще: інакше від кого я ще можу узнати істину, що таке Промисел? Родич він Мойрам чи особливе божество, яке ними керує і стоїть вище за них?
ЗЕВС. Адже я вже сказав, що тобі не слід все знати. А ти, сказавши мені спочатку, що спитаєш тільки про одне, не перестаєш тепер говорити про всілякі дрібниці. Я бачу, що для тебе головне у цій розмові – доказати, що ми не опікуємось людськими справами.
КІНІСК. Але ж це не мої слова, а ти сам тільки що стверджував, що Мойри усім керують. Чи ти розкаюєшся в сказаному і береш свої слова назад? Або, може бути, ви, відсторонюючи Рок, оспорюєте його право на піклування про людей?
11. ЗЕВС. Нічого подібного; але Мойра через нас виконує свої задуми.
КІНІСК. Тепер розумію: ви, значить, слуги і підлеглі Мойр. Втім, і так виходить, що вони завідують Промислом, а ви, отже, являєтесь знаряддям у їхніх руках.
ЗЕВС. Що ти говориш?
КІНІСК. Я думаю от що: сокира і бурав допомагають теслі при роботі, але ж ніхто не називає ці знаряддя теслею, і корабель зроблено не сокирою і буравом, а кораблебудівником. Так і Рок – кораблебудівник всесвіту, а ви – тільки сокири і бурави Мойр. І, мені здається, люди повинні були б приносити жертви Року і у нього просити для себе благодіяння, а вони йдуть до вас урочистою ходою і вас шанують жертвоприношенням. Втім, якби вони і віддавали почесті Року, то навряд би чинили як слід. Я не думаю, щоб навіть Мойри могли що-небудь змінити і повернути в інший бік з того, що встановлено з самого початку. Я вважаю, принаймні, що Атропа нікому б не дозволила смикнути веретено і розпустити роботу Клото.
12. ЗЕВС. Ти уже вважаєш, Кініск, що люди не повинні шанувати навіть Мойр? Здається, ти готовий змішати все в одну купу. Але ми повинні бути шанованими хоча б за те, що пророкуємо майбутнє і вгадуємо все, що постановили Мойри.
КІНІСК. Зовсім марно. Зевсе, знати майбутнє, якщо не можна його уникнути. Чи, по-твоєму, той, хто знає, що помре від залізного списа, зможе уникнути смерті, замкнувши себе вдома? Але ж це неможливо. Мойра заставить його піти на полювання і надасть удару списа. І Адраст, поціляючи в кабана, промахнеться і уб’є сина Креза, немов владний наказ Мойр направив його списа на юнака.
13. І смішний оракул, даний Лаю: (3)
Не думай рід продовжити ти всупереч богам!
Адже, якщо дитя народиш, воно тебе уб’є
Зовсім зайве, думається мені, застерігати про небезпеку там, де все звершиться як установлено заздалегідь. І Лай, дійсно, одружився після пророцтва і був убитий своїм сином. По цьому я не бачу, на якій підставі ви вимагаєте платню за пророцтва.
14. Я вже не кажу про те, що ви постійно віщуєте двозначно і темно, не пояснюючи, як слід, чи своє зруйнує царство той, що перейшов через Галіс (4) чи Кіра, - адже це пророцтво може значити і те, і друге.
ЗЕВС. Цьому причиною, Кініск, був гнів Аполлона, бо, випробовуючи його, Крез зварив бараняче м`ясо разом з черепахою.
Кініск. Ну, йому, як богу, не слід було б сердитись. Втім, я думаю, лідійцю було суджено, щоб його обдурив оракул, і, видно, така була пряжа Долі, що він не розпізнав майбутнього. Так що і пророче ваше мистецтво – справа її рук.
15. ЗЕВС. А нам ти нічого не хочеш залишити? Ми просто непотрібні боги, без влади над Промислом, не достойні жертвоприношень, як бурави і сокири? Втім, ти маєш право нехтувати мною, якщо ти бачиш, що я, готовий кинути блискавку, до цих пір витримую, як ти всіх нас тут ганиш.
КІНІСК. Що ж, Зевсе, спали мене, раз мені судилося загинути від удару блискавки. Не тебе я звинувачу в цьому. А Клото, яка вразить мене з твоєю допомогою: адже не сама ж блискавка буде причиною рани. Втім, я хочу спитати ще про одну річ у тебе і в Долі. А ти вже скажи і за неї; ти нагадав мені про це своїми погрозами.
16. Чому ви залишаєте в спокої святотатців, розбійників і подібних їм насильників, зухвалих і клятвовідступників, а блискавку часто направляєте на який-небудь дуб, камінь, щоглу судна, не зробивших ніякого зла, або навіть на чесних людей і благочестивих мандрівників? Чого ж ти мовчиш, о Зевс? Чи мені не слід знати також і цього?
ЗЕВС. Не слід, Кініск. Взагалі ти якийсь надзвичайно зацікавлений, і я не розумію, звідкіля у тебе всі ці дурниці, якими ти мені так набридаєш.
КІНІСК. В такому випадку я не буду питати вас, тебе, Промисел, Долю, чому добродійний Фокіон помер в такій бідності, залишений без самого необхідного, як і до нього Арістід, а Каллій і Алківіад, розбещені молодики, потопали в багатстві, так як і гордовитий Мідій і Хароп з Егіни, найрозпусніший чолов’яга, який заморив голодом рідну матір. Чому, з іншого боку, Сократ був відданий Одинадцятьом, (5) а Мелет не був? І чому зніжений Сарданапал царював, а Гох, видатний муж, був розіп’ятим по його указу за те, що йому не подобався стан речей?
17. Але щоб не входити в подібне обговорення сучасного стану, я скажу взагалі, що злі і жадібні бувають щасливими, а порядних людей пригнічує бідність, хвороби і тисячі різних інших бід.
ЗЕВС. Але ж ти не знаєш, Кініск, яким покаранням піддадуться злі після смерті і в якому блаженстві будуть проживати гарні люди.
КІНІСК. Ти говориш мені про Аїд, Тітіїв і Танталів. Але якщо і існує що-небудь схоже, я про це взнаю тільки після смерті. Зараз же я волію прожити щасливо призначений мені термін життя, потім вже віддавши свою мертву печінку клювати шістнадцятьом шулікам, і не хочу страждати від спраги, як Тантал, а вже потім пити разом з героями на островах блаженних, серед полів Елізія.
18. ЗЕВС. Що ти говориш! Хіба ти не знаєш, що існують кари і нагороди і судилища, де оцінюють життя кожної людини?
КІНІСК. Я постійно чую, що дехто Мінос з Кріту судить в пеклі схожі справи. Але розкажи мені що-небудь про нього: кажуть, що він твій син.
ЗЕВС. Що ж ти хочеш про нього взнати, Кініск?
КІНІСК. Кого він карає головним чином?
ЗЕВС. Поганих людей, звісно, наприклад, убивць, святотатців.
КІНІСК. А кого він відправляє до героїв?
ЗЕВС. Гарних, благочестивих, взагалі які жили добродійно.
КІНІСК. А чому так, Зевс?
ЗЕВС. Тому що ці гідні нагороди, а погані – покарання.
КІНІСК. Але якщо хто-небудь мимоволі вчинив злочин, то Мінос і його присудить до покарання?
ЗЕВС. Ніколи.
КІНІСК. А хто зробив ненароком добро чи вважається гідним нагороди?
ЗЕВС. Теж ні.
КІНІСК. Отже, Зевс, Міносу не належить нікого ні нагороджувати, ні карати!
ЗЕВС. Чому це нікого?
КІНІСК. Тому що ми, люди, нічого не робимо по своїй волі, але у всьому підкоряємось неминучій необхідності, якщо тільки справедливе твоє твердження, що причиною всьому – Мойра: якщо хто вбиває, то це вона убивця, і якщо хто ображає святиню, то за її рішенням. Отже, якщо Мінос бажає бути справедливим суддею, то він покарає Долю замість Сізіфа, а замість Тантала – Мойру. В чому їх провина, якщо вони підкорились установленому раніше?
19. ЗЕВС. Не варто відповідати на такі питання; ти зухвалий софіст. І я полишаю тебе і йду.
КІНІСК. А мені ще треба було спитати тебе, де живуть Мойри і як вони, будучи тільки втрьох, встигають піклуватися про все до самих дрібниць. Це повинно бути клопітке і нещасне життя, раз їх обтяжує стільки справ! Не сприяла їм Доля при народженні! Зрештою, якби мені дозволили вибирати, то я б віддав перевагу життю ще більш нещасному, але б не сів за пряжу з такою безліччю справ, які потребують постійного нагляду. Втім, якщо тобі, Зевс, нелегко на все це відповісти, то я задовольняюсь і тим, що ти мені вже сказав. І цього достатньо, щоб з’ясувати питання про Долю і Промисел, - все ж інше мені, мабуть, не судилося почути.
ПРИМІТКИ:
1) … Або, всупереч долі, ти зійдеш в обитель Аїда…- «Іліада», пісня XX.
2) … А що мені сказати про твого батька…- мається на увазі Кронос, який, згідно з грецькими міфами, був скинутий Зевсом з допомогою гігантів і титанів і вкинутий в підземне царство – Тартар.
3) …І смішний оракул, даний Лаю…- мається на увазі міф про оракул, який дали Дельфи Лаю, батьку Едіпа. Едіп, як про це розповідає трагедія Софокла «Цар Едіп», ненароком убив батька і оженився на своїй матері Іокасті.
4) …чи своє зруйнує царство той, що перейшов через Галіс…- мається на увазі двозначний, як завжди, оракул, який дали дельфійські жерці царю Лідії Крезу (правив біля 560-548 року до н.е.) під час його боротьби проти перського царя Кіра.
5) …був відданий Одинадцятьом… - колегія із одинадцяти посадових осіб, яка завідувала в Афінах в’язницями і приведенням до виконання вироків над карними злочинцями.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
антична Греція, друге століття н.е.
